Smart-Holding – одна з найбільших фінансово-індустріальних груп країни – сьогодні зіштовхується із серйозними викликами. Якщо до повномасштабного вторгнення компанія забезпечувала зайнятість майже 4,5 тис. працівників, демонструвала річний оборот у 8 млрд грн та понад 4 млрд грн чистого прибутку, то тепер штат скоротився втричі, а замість прибутковості йдеться про ризик зупинки бізнесу.
Основною проблемою для групи стало призупинення видобувних ліцензій. У квітні 2023 року Держгеонадр зупинив операційну діяльність підприємства через санкції щодо Вадима Новинського, якого визначили кінцевим бенефіціаром. Це сталося, незважаючи на те, що він ще в кінці 2022 передав управління компанією в безвідкличний траст. Відновлення видобутку вдалося домогтися лише у червні 2024, проте вже в листопаді процес знову зупинили – цього разу через обмеження щодо європейських бенефіціарів трастових структур Smart Trust і Step Trust. Зараз керівництво Smart-Holding шукає шляхи подолання кризи для збереження бізнесу та зайнятості.
Іван Герасимович, генеральний директор Smart-Holding. Фото Артем Галкін
Фактор збереження державності
Щороку напередодні Дня Незалежності ми говоримо про могутність, стійкість та прагнення України до свободи. Проте у сучасних реаліях незалежність має чіткі параметри: оборонні, економічні, енергетичні. Поки на фронті триває збройне протистояння, у тилу йде щоденна боротьба за енергетичний суверенітет.
Ворог систематично руйнує критичну інфраструктуру. Зокрема, у ніч на 27 серпня противник завдав нової масованої атаки, як повідомило Міненерго. Ураження отримали об’єкти енергосистеми та газотранспорту в шести регіонах: Сумській, Полтавській, Донецькій, Чернігівській, Харківській та Запорізькій областях.
Саме тому надзвичайно важливо оптимізувати використання власних ресурсів. Кожен мільйон кубометрів вітчизняного газу – це заміна дорогого імпорту, зниження фіскального навантаження, гарантія стабільності для промисловості та тепла для населення. Власний видобуток є однією з ключових галузей, що безпосередньо впливає на зміцнення державності.
Незважаючи на гостру потребу у збільшенні обсягів видобутку, частина українських родовищ сьогодні бездіяльна. Проблема полягає не в технічних чи безпекових обмеженнях, а в штучних перешкодах, які роблять експлуатацію неможливою навіть там, де вона економічно доцільна. У 2023 році через санкції довелося призупинити видобуток у прифронтових районах Харківщини. Через 15 місяців дозволи відновили, але згодом ситуація повторилась: наприкінці 2024 під обмеження потрапило підприємство Regal Petroleum Corporation Limited на Полтавщині, яке щодня видобувало понад 200 тис. кубометрів газу.
Фото надано пресслужбою Smart-Holding
Вартість невдалих рішень
Подібні дії мають значні фінансові наслідки. Загальні втрати від призупинення роботи харківських родовищ склали 195 млн кубометрів газу і понад 1,6 млрд грн податкових надходжень. Щоденні втрати від простою Regal Petroleum Corporation Limited на Полтавщині становлять 200 тис. кубометрів. Без зняття обмежень до кінця 2025 держава втратить щонайменше 78 млн кубометрів ресурсу та близько мільярда гривень бюджетних доходів. Довгострокові наслідки ще серйозніші.
Припинення експлуатації свердловин призводить до падіння пластового тиску, змін геологічних умов, корозії обладнання. Частина запасів може бути втрачена безповоротно. Відновлення навіть часткових обсягів потребує часу, інвестицій і не гарантує повернення попередніх показників.
Фото надано пресслужбою Smart-Holding Фото Фото надано пресслужбою Smart-Holding
Крім технологічних ризиків, зупинка родовищ веде до заморожування інвестицій, скасування бурових програм, втрати робочих місць і податків. Страждають місцеві громади, адже частина рентних платежів спрямовується на регіональні потреби.
Найнебезпечнішим наслідком є ерозія довіри. Бізнес, який продовжує працювати під час війни, очікує передбачуваності правил. Блокування функціонуючих об’єктів через непрозорі рішення посилає інвесторам сигнал про ризики роботи в країні, що проголошує курс на енергонезалежність.
У світлі недостатнього наповнення газосховищ Україна змушена імпортувати ресурс. Середня ціна закупівлі за кордоном – близько $500 за 1000 кубометрів, тоді як вітчизняний газ коштує $375. У умовах затяжної війни ми переплачуємо за ресурс, який можемо видобувати самі, створюючи тиск на платіжний баланс та обмежуючи фінансування оборони, відбудови інфраструктури та соціальних програм.
При цьому блокуємо підприємства, які мають технології, інфраструктуру та фахівців для закриття цих потреб. Вони готові інвестувати, розвивати родовища та постачати український газ, що стабілізує ринок і знижує зовнішню залежність.
Іван Герасимович, генеральний директор Smart-Holding. Фото Артем Галкін
Стратегічне планування як основа енергосуверенітету
Власний газ – це інструмент контролю, що дозволяє регулювати ціни, формувати довгострокову енергетичну політику та гарантувати стабільність споживачам. Це також податки, рента, робочі місця, імідж держави як надійного гравця.
Для збільшення видобутку потрібні нові свердловини, модернізація інфраструктури, будівництво переробних потужностей. Це капіталомісткі процеси з тривалим циклом реалізації. Їх неможливо здійснити при паралічі ключових активів. Бізнес, який не має гарантій майбутньої роботи, не інвестуватиме сьогодні. У газовій галузі рішення приймаються із розрахунком на роки.
Фото надано пресслужбою Smart-Holding
Кожен інвестирований мільярд передбачає чіткий ланцюг дій: від геологічних досліджень до будівництва об’єктів. Якщо ланцюг розривається, заморожуються десятки проєктів, сотні робочих місць, мільйони гривень податків.
Найбільше відчувають це громади. Частина рентних платежів йде безпосередньо на місцеві потреби: освіту, інфраструктуру, соціальні послуги. При зупинці підприємств ці надходження зникають. Виникає загроза скорочення кваліфікованих кадрів, які формувалися роками, та втрати довіри до перспектив економічного розвитку під час війни.
Окремо варто відзначити реакцію інвестиційного співтовариства. Компанії з публічним статусом миттєво відчувають наслідки блокування через падіння капіталізації та сумніви у прозорості структур власності. У результаті країна, яка потребує ресурсів, підриває довіру як партнер.
Необхідні кроки
Кожен мільйон кубометрів вітчизняного газу – це конкретний внесок у економічну стабільність. Якщо мета – енергонезалежність, логіка рішень має відповідати цій стратегії.
Держава має інструменти для змін: внести коригування в рішення, відновити роботу ефективних підприємств, встановити чіткі правила для галузі навіть у умовах санкцій. Це питання ефективного управління, раціонального використання потенціалу та зміцнення міжнародної довіри.
Україна має всі ресурси для забезпечення власних потреб. Бракує лише послідовності в політичній волі. На фоні війни ми не можемо дозволити собі відмовлятися від власних ресурсів, коли вони критично необхідні.
Володимир Бойко,
засновник інформаційного агентства NADRA.INFO
Український бізнес, разом з суспільством і державою, несе тягар війни і потребує рішень, що зміцнюють наш потенціал.
Блокування газовидобувних підприємств Smart Energy завдає збитків державі й позбавляє народ вигоди від використання надр. Сьогодні цю ситуацію неможливо пояснити «випадковістю», «невідповідністю інформації» чи емоціями першого року повномасштабної агресії – особливо після корекцій рішень РНБО у 2024 році, ініційованих СБУ для розблокування видобувних потужностей.
На жаль, доводиться повторювати очевидне: держава надає надра від імені народу. Користь реалізується через податки, ренту, зарплати, інвестиції в розвиток. Призупинення ліцензій у цьому випадку позбавляє українців усіх цих переваг. Ситуацію потрібно терміново виправити й запобігти її повторенню.
Дмитро Кащук,
голова комітету надрокористування ЕВА, директор з розвитку Геологічної інвестиційної групи
Зупинка свердловини завжди супроводжується втратами, які можна лише частково компенсувати технічними заходами – наприклад, підтриманням мінімального тиску для запобігання деградації пластів. На практиці це не завжди можливо. Найважливіше – уникнути тривалого простою: кожен день без видобутку збільшує ризик непоправних наслідків. Необхідний постійний контроль параметрів родовища для оперативного виявлення проблем.
Припинення видобутку потребує значних адміністративних зусиль, тому держава має уникати таких прецедентів. Санкційна політика має відокремлювати власників від функціонування критичної інфраструктури. Обмеження мають впливати на прибутки підсанкційних осіб, але не підривати національні інтереси та енергобезпеку. Бо зупинка видобутку – це не лише фінансові втрати, а й пряма загроза стабільності країни.