В Україні офіційно розпочав роботу Defence City, який надає пільгові умови оподаткування та спрощені порядки для оборонних компаній. Першою компанією-резидентом став виробник безпілотних апаратів, однак експерти вказують на можливі проблеми та потребу в удосконаленні положень.
В Україні офіційно почав діяти особливий правовий механізм Defence City, утворений з метою збільшення обсягів оборонного виготовлення, залучення капіталовкладень і розбудови українського оборонно-промислового комплексу. Перша організація вже отримала статус резидента. УНН з’ясовував, які переваги дає статус резидента Defence City і які існують приховані проблеми.
Що таке Defence City та хто став резидентом
Згідно з відомостями Міністерства оборони України на початку січня, перше підприємство отримало статус резидента Defence City – виробник апаратів без пілотів, зокрема дронів “Vampire”, “Shrike” і перехоплювачів “шахедів”, що їх росія застосовує для масованих нападів на територію України.
Defence City є складовою системної урядової політики у сфері безпеки та оборони. Цей правовий режим покликаний створити сприятливі обставини для розширення оборонного виготовлення, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Уряд працював над запуском Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада схвалила в другому читанні та в цілому два ключові законопроєкти, які формують правову основу для запуску Defence City – спеціального механізму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, постановою №1745, затвердив всі ключові підзаконні акти: Правила ведення реєстру Дефенс Сіті; Правила подання та розгляду заяви щодо надання статусу резидента Дефенс Сіті; Правила здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності; Методику обчислення кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів у частині відомостей про резидентів Дефенс Сіті та Правила подання та розгляду звіту про відповідність резидента Дефенс Сіті.
Які пільги отримують резиденти Defence City
Резиденти Defence City одержують комплекс економічних і операційних стимулів, що мають зменшити фіскальне навантаження та прискорити прогрес виготовлення.
Серед податкових заохочень – звільнення від податку на прибуток за умови повторного інвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
До того ж для резидентів Defence City будуть діяти спрощені митні процедури; особливі гарантії охорони відомостей і таємності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка переміщення та збільшення захищеності виробничих потужностей у випадку потреби.
Для середнього оборонного підприємства з оборотом €5-10 млн сумарна економія може досягати €500K-1 млн щорічно. Ключова умова – реінвестування звільнених коштів у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, яка інформує Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто з високою ймовірністю 3-7 років, не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб отримати статус резидента, компанія ОПК повинна подати до Міністерства оборони відповідну заяву та комплект документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
За підсумками розгляду ухвалюється рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У разі позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має певні ризики, які бізнесу варто враховувати вже на початку.
Податкова перевірятиме цільове використання звільнених коштів. Формально гроші мають йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– застерігає Михайленко.
Окрім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла реального випробування.
Перші резиденти фактично стануть тестувальниками системи. Ризик – непередбачувані інтерпретації податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України до ЄС режим Defence City доведеться пристосувати під правила державної допомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних топгравців галузі – покажуть наступні місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на резидентство Defence City – авіабудівні компанії. Часто, окрім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували не повністю. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися скасування норми, яка могла б стати “захованою міною” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були скасовані.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та прострочення виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Незважаючи на прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні угоди у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Започаткування Defence City безсумнівно стало важливим знаком для прогресу оборонної промисловості, однак перші місяці дії режиму показують: процес отримання резидентства рухається значно повільніше, ніж очікував ринок. Незважаючи на наявність усіх підзаконних актів і проголошену готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Вочевидь йдеться не про відсутність зацікавленості з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та наджорсткі критерії відбору. Наприклад, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, перешкоди залишаються стримувальним чинником, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих об’єднань, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, більш чіткі критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.