Наталія Базилевська, керівник правління «GRAWE Україна» Знімок надано пресслужбою
Австрійська страхова група GRAWE була серед перших міжнародних організацій на українському терені. Вона функціонує в Україні майже 30 років (інформація пресслужби) і продовжує бути одним із найбільш усталених учасників ринку. Компанія фокусується на забезпеченні страхування життя та власності і показує помірний, але стабільний підйом
Керівник правління «GRAWE Україна» Наталія Базилевська ділиться роздумами, чому український страховий сектор заходить у нову стадію розвитку, які зміни він вимагає і чому без залучення держави ці процеси не здійснити.
За останні роки кількість страхових фірм в Україні знизилася з 200 до 45. Це дійсно позитивна новина: сектор поступово очищається від агентів, котрі не витримують оновлених правил і фінансових запитів. Мова йде про збільшені капітальні вимоги, прозорість фінансової документації, зрозумілі стандарти управління ризиками та більш суворі вимоги до професіоналізму керівництва. Через це більш слабкі фірми покидають сектор, а надійність тих, хто залишається, збільшується.
Разом з тим росте і необхідність у реформах – лікарській, пенсійній, компенсаційній, а також у нових підходах до розпорядження військовими ризиками. Без сприяння держави подібні системи нереально побудувати. Незважаючи на всі потрясіння, пріоритети клієнтів страхових послуг залишаються незмінними. Ми скоріше спостерігаємо пристосування наявних моделей до оновлених умов, ніж їхню докорінну зміну.
Ринок готується до перетворень
Український споживач став більш розважливим і вибагливим до страхових фірм, але його головні сподівання не змінилися. Це ясність, тривалість і персоналізація послуг.
Наша ціль як страхової групи – відповідати цим сподіванням, удосконалюючи продукти в межах тих моделей, що вже засвідчили свою продуктивність.
Довготривале страхування життя – специфічний продукт, попит на який залишається незмінним. Навіть у пік війни чисельність нових клієнтів, котрі щомісяця укладають договори страхування, залишається на довоєнному рівні. Люди, котрі розуміють важливість накопичень, продовжують укладати угоди.
Високим зберігається попит на автострахування. Пристосування КАСКО до нових вимог ринку потребує чималих ресурсів. Включення воєнних ризиків, технічні зміни у процедурі випуску полісів, приведення продукту у відповідність до європейських норм роблять даний сегмент одним із найбільш важких в модернізації. Для нас це означає значні інвестиції в ІТ-системи та процеси оцінки ризиків. Ці зміни є необхідними, аби продукт залишався актуальним і правильно функціонував в умовах війни.
Індивідуальне медичне страхування просувається повільніше. Попит є, але поки люди не готові вкладати у медичні програми стільки, скільки треба для розвинутого продукту. Є невідповідність між ціною та ризиками, тому страховики зосереджуються на корпоративних клієнтах, котрі краще усвідомлюють цінність продукту і відповідально ставляться до його використання.
Великий потенціал для росту має агрострахування. Український аграрний сектор працює в умовах підвищеної мінливості, проте залишається фундаментальним для економіки. Попит на страхування агроризиків, на мій погляд, буде лише збільшуватись, і ринок до цього готується.
Особливої уваги потребує страхування воєнних ризиків. У Європі таких продуктів немає, тому ми лише розшукуємо моделі, котрі могли б функціонувати в українських реаліях. Попит є, однак можливості ринку обмежені: ризики надто високі, а перестрахування доступне лише на дуже невеликі суми. Це довгий процес, він потребуватиме активної участі держави й часу, аби перетворитися на ефективну практику.
Інший напрям, котрий, згідно з прогнозами, неминуче стане частиною нашої праці, – продукти для людей, котрі отримали інвалідність внаслідок російської агресії. Кількість подібних клієнтів в Україні, на жаль, буде зростати, і страхові фірми разом із медичною інфраструктурою мусять бути готовими до пристосування продуктів під їхні потреби. Я впевнена, що це має бути мішана модель: участь держави, можливість компенсацій і доступні приватні розв’язання.
Пристосування та оновлення продуктів
Зміни на ринку змушують нас постійно відновлювати та покращувати страхові продукти, котрі вже довели свою продуктивність. Головний наголос – зробити їх простими, зрозумілими, швидко оформлюваними та інтегрованими з державними системами.
Новий закон про страхування переводить сектор на європейські стандарти, і це впливає як на процеси всередині фірм, так і на те, як ми працюємо з клієнтами.
Технічні зміни на ринку неможливо запровадити самостійно: необхідні значні фінансові ресурси, доступ до досвіду, сучасні методології та актуарні моделі (математичні обчислення ризиків і страхових виплат).
Важливу роль у цьому відіграють міжнародні групи, до складу котрих входять українські фірми. Вони поєднують команди математиків, ІТ-фахівців і аналітиків з різних країн, аби впроваджувати нові стандарти звітності й адаптувати внутрішні системи до європейських вимог.
Для українського ринку це критично: без міжнародної підтримки жодна фірма не змогла б самостійно виконати весь обсяг роботи, а спільні ресурси забезпечують стабільність і можливість рухатися в темпі з європейськими страховими ринками. Наша задача – швидше пристосуватися до оновлених умов, пропонуючи клієнтам зрозумілі технологічні продукти, що відповідають реальним потребам. Це підґрунтя довіри, а довіра – підґрунтя розбудови галузі.
Виклики та можливості для корпоративного сегмента
Корпоративний сегмент залишається основою ринку: фірми страхують здоров’я робітників, автопарки та власність. Програми добровільного лікарського страхування створюють з урахуванням дійсних профілів робітників і особливостей їхньої праці. Це природний етап розвитку: страхування стає інструментом турботи про людей, а не формальною опцією у соцпакеті.
Для бізнесу страхування давно є частиною суспільної відповідальності та інструментом.
Суспільні продукти, особливо медичне страхування, залишаються затребуваними, бо працівники почувають себе захищеними.
В той же час сегмент зіштовхується з новими викликами. Страхування власності, транспорту та відповідальності ще часто функціонує за довоєнними моделями, хоча ризики істотно змінилися. Наприклад, об’єкти на заході України й у прифронтових чи прибережних регіонах мають абсолютно різний рівень ризику, і страховики змушені пристосовувати підходи, іноді виключаючи конкретні ризики. Незважаючи на це, компанії продовжують страхувати майно й автопарки, це операційна необхідність.
Для корпоративного клієнта важливі досвід, швидка комунікація та здатність страховика адаптувати продукти під реальні умови. Партнерство завжди вимагає гнучкості, і від цього залежить якість співпраці.
Війна принесла унікальний виклик – роботу з ризиками, котрі не можна стандартизувати. Додатково вплинули економічні фактори: зниження активності бізнесу та перебої з електроенергією ускладнюють інвестиції в розширене страхування. Це формує нову дійсність, де головне – точна оцінка ризику та відповідальність у прийнятті страхових зобов’язань.