Дональд Трамп знову проявляє зацікавленість у Гренландії, характеризуючи її як “значну операцію з нерухомістю” та питанням стратегічної безпеки для Сполучених Штатів. Це викликало занепокоєння у Данії та європейських посадовців, які бачать у цьому загрозу суверенітету та єдності НАТО.
Лід тане, а пристрасті загострюються. Найбільший острів на землі, який історично розглядався як неосяжна біла пустка, несподівано опинився в епіцентрі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після дивовижної операції у Венесуелі, серйозно розійшовся та веде наступ буквально на всіх напрямках.
На початку свого другого терміну Дональд Трамп неодноразово стверджував, що Сполучені Штати “мають отримати” Гренландію, аргументуючи це питанням стратегічної та загальної безпеки. Наголошувалося в першу чергу на протидії росії та Китаю в Арктиці. Однак згодом напруженість зменшилася, всі звикли до “актів безумства” та порожніх обіцянок Президента США. І ось трапляється широко відома Венесуела. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “винятковою зоною” своїх інтересів. Фактично Трамп витягує з давніх архівів “Доктрину Монро” 1823 року, адаптуючи її до сучасних реалій. Це повернення до ідеї “Америка для американців”, де будь-яка присутність чи вплив інших держав у Західній півкулі сприймається як пряма загроза для США.
Доктрина Монро була надзвичайно важливою, і ми про неї забували, але більше ми про неї не забуватимемо. Наша нова стратегія безпеки – це домінування в Західній півкулі
– заявляв Трамп.
І велике нещастя невеликої Данії контролювати величезний острів, який несподівано стає об’єктом історичного перерозподілу світу. Нові твердження Дональда Трампа про те, що оборона Гренландії – це лише “дві собачі запряжки”, викликали в Копенгагені справжнє занепокоєння. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала цей період “вирішальним моментом”.
Ми перебуваємо на перехресті. Якщо американці відвертаються від західного союзу і погрожують союзнику, чого ми раніше не спостерігали, – все зупиниться
– зазначила вона.
Для Трампа Гренландія – це “значна операція з нерухомістю”. Для Данії – це питання суверенітету та неподільності королівства. Але чи тільки в емоціях суть? Трамп наголошує на тому, що Данія витрачає на оборону острова незначні кошти, в той час як США утримують там стратегічну базу Туле, яка є елементом системи раннього попередження про ракетний удар. І ось риторичне питання: а чи не правий Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Давайте трохи відволічемось. Поглянувши на карту, і навіть на рівні початкової школи знаючи англійську – виникає питання. Якого дива ця біла пляма чомусь зветься зеленою? А причина в тому, що історія назви Гренландії – це один із перших в історії випадків успішного маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, поплив на захід і виявив величезний острів. Щоб заманити туди переселенців, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), хоча 80% території вкрито льодом. Натомість Ісландія, яка насправді значно зеленіша, отримала свою назву від перших поселенців, які прибули туди в сувору зиму і побачили лише фіорди, заповнені кригою. Ось такий цікавий, часом кумедний факт.
Як Гренландія опинилася під владою Данії?
Гренландія опинилася під владою Данії в результаті тривалого історичного процесу, який об’єднав середньовічні претензії та колоніальну політику. У 10 столітті, острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди привів ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а потім – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на кілька століть зникла з європейського політичного горизонту. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за підтримки корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та інтегрувала її до складу королівства, надавши жителям громадянство і парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона і зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового панування?
Чому США так наполегливо прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди про гроші, але не лише. Під гренландським льодом залягають поклади нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкоземельних металів, необхідних для виготовлення смартфонів та електромобілів.
Не тільки штати такі розумні. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та рудники, але штати заблокували ці угоди через Данію, розуміючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це зовсім нещодавно говорив віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці все необхідне для захисту Гренландії та збереження її ролі опори світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявив Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехопленні ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за багато десятиліть заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про потенційний “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія оприлюднили заяву, де чітко наголосили: “Данія та Гренландія, і лише вони, мають визначати своє майбутнє”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти шляхом посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо підкреслили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США захоплять Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме серце Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все зупиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, виваженою, на жаль, беззубою. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі поки що зберігає тривожне мовчання, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% мешканців виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не бажає бути і у складі Данії. Ці горді люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: надпотуга Штати чи вірний друг Данія
Для України ситуація виглядає як класичний дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш головний стратегічний партнер, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все чудово розуміють. З іншого – Данія стала для нас прикладом “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяла шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона діє. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відбудові Миколаєва – це безцінний внесок. Більше того, країна активно співпрацює з Україною у сфері ОПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушити понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це дивовижно.
Що робити Україні у ситуації з потенційною анексією частини Данії?
Не вибирати сторону. Це конфлікт всередині НАТО. Україна має підтримувати цілісність Альянсу. Адвокація через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна в принципі не може визнати або підтримати силовий перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років боремося проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наш захист – це міжнародне право.
Як мудро вийти з глухого кута та не допустити війни у Гренландії?
В цілому ззовні ситуація навколо Гренландії виглядає як криза, де зіткнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Однак вихід є, і він полягає не в площині “купівлі-продажу”, а в площині нового типу союзництва.
Замість одноосібного контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за зразком балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, оскільки присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться недоторканим. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” копальнями Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкоземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “піклуватися про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії –за F-16, відбудову того ж Миколаєва та розвиток ОПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія підпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.