Експерти заявляють, що путін здатен запропонувати Ірану лише словесну підтримку після кончини Алі Хаменеї. російська федерація не надаватиме збройну допомогу Тегерану, оскільки угода про співпрацю не передбачає обопільний захист.
Після повалення Башара Асада в Сирії та Ніколаса Мадуро у Венесуелі, вербальна підтримка – це максимум, що російський диктатор володимир путін може запропонувати Ірану після смерті Алі Хаменеї. Про це повідомляє Le Monde, посилаючись на аналітиків, інформує УНН.
Словесна підтримка – це єдине, що володимир путін спромігся запропонувати своїм союзникам: сирійському президенту Башару Асаду, венесуельському Ніколасу Мадуро та тепер іранському Алі Хаменеї. Російський президент спостерігав, як вони поступово втрачають владу, не доклавши жодних зусиль для їх захисту
– пише видання.
Вказується, що у листі зі співчуттями, відправленому в неділю, 1 березня, своєму іранському колезі Масуду Пезешкіану, російський президент висловив повагу покійному верховному лідеру, назвавши його “видатним державним діячем, який зробив значний персональний внесок у розвиток дружніх відносин між росією та Іраном та піднесення їх до рівня всебічного стратегічного партнерства”.
“Засуджуючи “цинічне ігнорування всіх норм людської моралі та міжнародного права”, путін, однак, уникнув будь-якої згадки про США у своєму листі, оскільки він намагався не викликати ворожнечу в президента США Дональда Трампа, на якого він розраховує у підтримці своїх цілей у переговорах з Україною. На перший погляд, безсилля росії відображає “стратегічне ослаблення як на регіональному, так і на глобальному рівні”. У Сирії, Венесуелі та через втрату впливу у врегулюванні конфлікту між Вірменією та Азербайджаном москва засвідчила свою неспроможність захистити своїх партнерів і вплинути на результати. Наприклад, влітку 2025 року Дональд Трамп безпосередньо відхилив пропозицію росії про посередництво в Ірані. Сам факт існування цих партнерств і потенційна реакція Москви не є чинниками, які враховує Вашингтон, що чітко свідчить про його погляд на другорядну стратегічну роль москви”, – зауважують аналітики.
Також наголошується, що москва не розглядає жодної конкретної збройної допомоги Тегерану. Відсутні будь-які зобов’язання чинити це, оскільки договір про стратегічне партнерство, підписаний з Іраном в січні 2025 року, не містить положення про обопільну оборону.
Нам слід бути пильними та не вважати відносини між росією та Іраном як обов’язковий союз між державами, готовими допомагати одна одній, попри все. Йдеться скоріше про домовленості та практику взаємодопомоги – наприклад, “шахеди” в обмін на технології
– додають аналітики.
Не маючи можливості здійснити військове втручання для порятунку іранського режиму, росія може продовжувати робити те, на що вона довела свою здатність: надавати режиму можливість врятувати себе.
Це передбачає стриману, але постійну підтримку, спрямовану на посилення примусових можливостей Ісламської Республіки, зберігаючи при цьому ймовірність заперечення
– підкреслюють дослідники.
Нагадаємо
росія продовжує відмовлятися підтримувати Іран, незважаючи на “шаблонні засудження” нібито агресії з боку Заходу, після смерті верховного лідера країни Алі Хаменеї та декількох інших високопосадовців Ірану.