Вдова пацієнта приватної медичної установи Odrex в Одесі передала редакції УНН папери, котрі, за її словами, містять ознаки фальсифікації медичної документації після кончини її чоловіка. Надані нею матеріали показують різні варіанти однієї хірургічної процедури та невідповідності в описі ускладнень терапії.
Дружина пацієнта Ігоря Мелая, що помер після перебування в одеській приватній лікарні Odrex, відправила до редакції УНН документи, які, за її твердженням, засвідчують: кончина її чоловіка – це не трагічний збіг обставин, а результат рішень працівників медичного закладу. Надані жінкою матеріали – рецензії та внутрішні папери лікарні – розкривають додаткові подробиці історії лікування, що закінчилася смертю хворого та судовою тяганиною його дружини за справедливість. Які розбіжності ми помітили в наданій медичній документації, дізнайтеся в статті УНН.
Чоловік Ольги Мелай проходив лікування у приватній одеській клініці Odrex з діагнозом В-клітинна лімфома. Він вже був на етапі хіміотерапії, коли лікарі запропонували імплантувати підшкірний плевральний порт – для більш зручного введення ліків та скорочення числа пункцій. Зі слів Ольги, маніпуляцію представили як малоінвазивну, безпечну та швидку: до 30-45 хвилин під місцевою анестезією.
Скріншот з веб-сайту клініки “Одрекс”
Перед початком хірургічного втручання чоловік Ольги Мелай підписав бланки, у яких дав згоду саме на даний формат втручання – під внутрішньовенною анестезією, без використання штучної вентиляції легень.
Згода на проведення конкретного виду анестезії, документ редакції УНН надала Ольга Мелай
Проте, хірургічне втручання, що мало тривати не більше 45 хвилин, розтягнулося на три години. Саме цей час Ольга Мелай чекала під дверима операційної кімнати, без будь-яких роз’яснень з боку “Одрекс”. Коли ж операція завершилась – лікарі заявили, що “все пройшло успішно” і що для пацієнта “розпочинається нове життя”.
Нове життя не розпочалося
Проте, одразу після хірургічного втручання, замість звичайної палати, чоловік Ольги Мелай потрапив до реанімаційного відділення у критичному стані. Зі слів Ольги, коли вона вперше побачила чоловіка після проведення “малоінвазивної процедури”, він не дихав сам, нирки не працювали, а екран біля ліжка був темним – без пульсу та сатурації, лише з температурою тіла близько 33 градусів. Тоді ж лікарі різко змінили свої слова й попередили, що Ігор Мелай може не дожити до ранку. У першу ж добу з грудної порожнини пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
“Ми підписали згоду на одне – нам зробили інше”
Основне питання цієї історії – чому стан чоловіка Ольги Мелай різко погіршився після планової “малоінвазивної процедури”? Відповідь ховається у медичній документації – як слідує з внутрішньолікарняних документів, замість узгодженої внутрішньовенної анестезії, пацієнту провели інгаляційну та внутрішньовенну анестезію із штучною вентиляцією легень.
Рецензія від лікарні “Одрекс”, у якій вказано, що проведення складного типу анестезії було запланованим, документ редакції УНН надала Ольга Мелай
Згоди на даний вид анестезії, підкреслює Ольга Мелай, ані вона, ані її чоловік не давали. Це підтверджується і платіжними документами: хворий оплачував значно простіший анестезіологічний супровід – без загального наркозу та ШВЛ.
В той же час, у медичних рецензіях, складених вже після смерті пацієнта, саме цей складний і ризикований вид анестезії представляється як нібито запланований і узгоджений, що, за словами вдови, абсолютно суперечить підписаним згодам і фінансовим паперам.
Ольга Мелай – залишилась вдовою після перебування чоловіка у клініці “Одрекс”
Планове втручання, яке згодом назвали “невідкладним”
Окрім питання анестезії, у рецензіях клініки хірургічне втручання представлено як невідкладну допомогу. Проте, як запевняє Ольга Мелай, справжні обставини лікування вказують на інше – операція була плановою.
Про це, зі слів Ольги Мелай, говорить декілька факторів: у день операції пацієнту проводили передопераційні аналізи, самого плеврального порту не було у клініці, його замовляли під конкретну дату, а саме імплантування мало допоміжний, а не життєво необхідний характер. На переконання вдови, це прямо протирічить версії про невідкладну операцію, котра з’явилася у внутрішніх рецензіях лікарні вже після кончини хворого.
Порт для хіміотерапії
“Післяопераційний період без ускладнень”
Ще одна вагома невідповідність стосується опису післяопераційного стану пацієнта. У рецензіях клініки зазначено, що післяопераційний період відбувався для пацієнта начебто без ускладнень.
Насправді ж, зі слів Ольги Мелай, після операції її чоловік три доби перебував на штучній вентиляції легень, у нього відмовили нирки, а для підтримки життєво важливих функцій застосовувалися вазопресорні та інші реанімаційні препарати. В той же час, ці критичні ускладнення або взагалі не зафіксовані у медичній документації, або зведені до загальних формулювань.
Остаточний шок, зі слів Ольги Мелай, настав після отримання виписного епікризу. У папері, котрий мав би докладно зафіксувати перебіг лікування, операція, яка, на думку вдови, стала фатальною для її чоловіка, описана одним рядком: “Встановлено плевральний порт” – без дати проведення, без імен лікарів-виконавців і без будь-якого опису наслідків.
Зупинка серця
Окрім того, Ольга Мелай впевнена: під час операції у її чоловіка була зупинка серця. І цей факт, на її думку, “Одрекс” приховав і від родини, і від суду. На це, за її словами, вказує тривале перебування чоловіка в операційній, критичний стан одразу після втручання, показники моніторів у реанімації та різка зміна прогнозів лікарів. В той же час, у жодному з офіційних документів лікарні серцеві ускладнення не згадуються.
Хіміотерапія після реанімації
Після трьох діб у реанімації стан Ігоря Мелай почав повільно стабілізуватися. Саме в цей момент, стверджує вдова, клініка вирішила продовжити курс хіміотерапії, незважаючи на нещодавній критичний стан. Після чергового введення ліків стан чоловіка різко погіршився, а згодом клініка відмовилася від подальшого лікування. Пацієнт помер.
“Шанс на ремісію був. Але ця “маленька операція” знищила всі зусилля”,– каже Ольга Мелай.
Таким чином, виписний епікриз, котрий родина отримала після лікування, та внутрішні рецензії клініки, складені вже після смерті хворого, містять різні та подекуди взаємовиключні описи одних і тих самих подій. Зі слів Ольги Мелай, дана розбіжність у фіксації ключових етапів лікування може свідчити про фальсифікацію медичної документації лікарнею “Одрекс” та спроби приховати правду.
Рецензії “своїх для своїх”
Окремий масив документів, які викликають питання у вдови – це рецензії та протокол медичної ради Odrex, датовані жовтнем 2025 року, тобто вже після смерті пацієнта. У цих документах клініка робить висновок, що медична допомога надавалась згідно клінічних протоколів, а всі зафіксовані недоліки зводяться до “незначних помилок оформлення”.
Документ редакції УНН надала Ольга Мелай
В той же час, саме в цих рецензіях з’являються основні формулювання, котрих немає у виписному епікризі, виданому родині: деталі анестезії, трактування операції як невідкладної та твердження про відсутність ускладнень. Зі слів Ольги Мелай, це створює відчуття, що повна версія подій була сформульована заднім числом – вже після смерті її чоловіка і початку юридичних процесів.
Окремо вдова наголошує на тому, що всі рецензії підписані лікарями, котрі перебували або перебувають у професійній взаємодії з лікарнею “Одрекс”. На її переконання, це ставить під сумнів об’єктивність оцінок і перетворює рецензії не на об’єктивний аналіз лікування, а на виправдання дій клініки.
Замість висновку
За весь час лікування родина Мелай заплатила клініці понад 2,5 мільйона гривень, однак для вдови це питання давно перестало бути фінансовим. Йдеться про рішення, прийняті без згоди пацієнта, про втручання, яке з планового перетворилося на фатальне, та про медичну документацію, в якій ключові етапи лікування або зникають, або змінюються так, щоб це було вигідно саме лікарні “Одрекс”.
Зараз історія родини Мелай – предмет кримінального провадження. За даними УНН, кримінальне провадження № 42025163030000200 було відкрито за заявою Ольги Мелай, щодо нав’язаної лікарями клініки операції та зайвих, на її думку, плевральних пункцій, після яких її чоловік помер. Провадження також розслідується за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України – шахрайство, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Сьогодні Ольга Мелай намагається довести в судах те, що, за її словами, так і не було об’єктивно зафіксовано в медичних документах: що смерть її чоловіка була не неминучим наслідком хвороби, а результатом дій “Одрекс”, які так і не отримали належної правової та медичної оцінки.