800 мільйонів планують віддати компаніям, пов’язаним з проросійським політиком Бойком

Вищі посадовці держави, від Президента до Прем’єр-Міністра України, неодноразово наголошували на загальнодержавному значенні підготовки до опалювального сезону. Це передбачає консолідацію зусиль усіх державних інституцій та їхніх представників задля забезпечення стабільності української газотранспортної системи, яка є життєво важливою для енергетичного сектору країни.

У системі централізованого теплопостачання (ТЕЦ, міські котельні) природний газ становить до 90% паливного балансу. Від належного функціонування української газотранспортної системи залежить, чи буде забезпечене теплом житло українців у зимовий період.

Без заглиблення у специфіку транспортування газу, варто зазначити, що для цього процесу, окрім самих трубопроводів, необхідна цілісна інфраструктура, зокрема автоматичні газорозподільчі станції (АГРС). АГРС використовуються для пониження високого тиску газу до встановленого низького рівня та його точного підтримання. Вони також слугують для очищення, підігріву та обліку витрати газу в системі.

Функціонування газотранспортної системи є неможливим без газорозподільчих станцій. Саме тому такі об’єкти є об’єктом пильної уваги з боку Росії.

Державне підприємство ТОВ «Оператор ГТС України» відповідає за закупівлю мобільних газорозподільчих станцій в Україні. У квітні цього року компанія оголосила три тендери на придбання 13 мобільних АГРС (з пропускною здатністю 10 000 нм3/год, 50 000 нм3/год та 120 000 нм3/год) загальною вартістю понад 1,1 мільярда гривень.

Результати проведення цих трьох тендерів дають підстави припускати, що вкрай необхідні українській газотранспортній системі мобільні АГРС, ймовірно, не будуть поставлені. Причини цього криються у кількох факторах. По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел») вже мають досвід зриву виконання державних контрактів. По-друге, ці компанії пов’язані з екс-очільником Нафтогазу Юрієм Бойком, який нині є народним депутатом та головою депутатської групи «Платформа за життя та мир» (раніше ОПЗЖ), до якої також входив кум Путіна Віктор Медведчук. Таким чином, реалізація проекту з відновлення енергетичної безпеки України, схоже, планується передати структурам, пов’язаним з Росією. Наскільки ефективно вони виконають це завдання, і чи виконають його взагалі, залишається під великим питанням.

Нові «українські» виробники із сумнівними схемами

Однією з ключових вимог для участі у тендерах є підтвердження ступеня локалізації виробництва, що свідчить про наявність українського компоненту у виробничому процесі. Це може означати, наприклад, виробництво окремих елементів товару на території України або певний відсоток витрат на оплату праці.

Підтвердження ступеня локалізації здійснюється Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати заяву щодо включення продукції до відповідного переліку.

І тут виникають найцікавіші моменти. Як ТОВ «Теплоенергокомплект», так і ПрАТ «Факел» подали заяви до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно, за кілька днів до проведення тендерних закупівель. Це створює враження, що до цього вони не усвідомлювали себе виробниками мобільних АГРС, ніколи раніше їх не виготовляли, а лише за лічені дні до тендеру раптово виявили свою «національну виробничу» спроможність. Проте, як з’ясується далі, цей досвід виявиться нульовим.

Саме ці компанії, зазначені на сайті Prozorro, отримали статус «національних виробників» АГРС за тиждень до торгів, що дозволило їм взяти участь у багатомільйонних тендерах.

Таким чином, станом на 3 травня 2026 року в Україні не існувало жодного виробника АГРС, але вже 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх стало шість! Окрім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПрАТ «Факел», у цій якості зареєструвалися ще чотири компанії. Це можна перевірити, ввівши запит «Мобільна автоматична газорозподільча станція» на офіційному сайті Prozorro у переліку локалізованих товарів.

Варто зазначити, що автоматичні газорозподільчі станції в Україні не виробляються. Однак, отримавши фіктивний статус «національного виробника», ці компанії можуть приховати свою підконтрольність проросійським силам.

Чи є підстави вважати цей статус фіктивним? Докази існують!

У заявках про включення продукції до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанії-заявники розкривають собівартість своєї продукції. Результати торгів виглядають надзвичайно показовими. Виявляється, що порівняно із заявленою до Міністерства економіки собівартістю АГРС, ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел» виграли тендери за ціною, суттєво нижчою за їхню ж собівартість! Це свідчить про те, що для них невигідно брати участь у цих проектах, адже вони не планують їх реалізовувати!

Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ці документи є у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість однієї АГРС потужністю 10 000 м3/год становить 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).

Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС потужністю 10 000 м3/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ), що становить 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» становить 57 342 452,70 грн, а кількома днями пізніше (11 травня) ця ж компанія пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижчою за собівартість – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» готове понести збитки у майже 27 мільйонів гривень! Чи зрозумілі причини?

Аналогічна ситуація спостерігається і по двох інших торгах. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС потужністю 50 000 м3/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30% нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове понести збитки у понад 120 мільйонів гривень. Які тільки жертви не робляться заради «матері-росії»…

У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС потужністю 120 000 нм3/год переможцем виявилася ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Цей же ПрАТ «Факел» заявив собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонував по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18% від собівартості). На продажі трьох АГРС потужністю 120 000 нм3/год ПрАТ «Факел» готовий понести збитки у понад 50 мільйонів гривень!

Таким чином, дві нібито незалежні компанії беруть участь у торгах, щоб понести збитки у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Це справді дивовижний поворот подій!

Простежимо тепер примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємось як «національний виробник», щоб приховати сліди, які ведуть до Росії (варто нагадати, що ні ТОВ «Теплоенергокомплект», ні ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). Потім, за будь-яку ціну, виграємо аукціон, оскільки це питання не заробітку, а політичної волі «керівника». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими можуть залишитися без опалення через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС були зруйновані “шахедами”, а нові не були поставлені агентами впливу. Це виглядає як реалізація певного плану!

Чому ми так впевнені, що контракти будуть зірвані? Ось кілька причин.

Терміни постачання мобільних АГРС у тендерах дуже стислі – максимум 5 місяців. Навіть досвідчені світові компанії, такі як EMERSON, зазвичай виготовляють подібне обладнання не менше року. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС – це надзвичайно складний пристрій), зобов’язуються виготовити їх майже за чотири місяці, та ще й продати на 30% нижче собівартості!

Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне запитання: за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки?

Це особливо враховуючи, що самі компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.

У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості свідчить або про невідповідність реальності розрахунків локалізації (тобто їхню фіктивність), а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».

Локалізація була задумана як підтримка українського машинобудування, проте тендери 2026 року продемонстрували зовсім інший підхід.

Ці закупівлі були заплановані та розпочаті ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України». Однак, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке також мало тісні зв’язки з ОПЗЖ, ця структура, відсторонена від розподілу державних коштів, продовжує намагатися контролювати процес закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – покаже час.

І на завершення кілька пояснень:

Раптова зміна профілю

Основний вид діяльності ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» пов’язаний з ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз історії закупівель ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Prozorro свідчить не лише про відсутність мобільних АГРС власного виробництва.

Компанія взагалі не позиціонувала себе як виробник обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання вона виступала як постачальник або виконавець робіт, але не виробник.

Аналогічна ситуація спостерігається і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тепер раптом вирішив постачати їх зі знижкою 18% від власної собівартості.

Ще більш показовими виглядають документи про «виробництво». У технологічних операціях компаній описується монтаж, збірка, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграція імпортних вузлів. Ці документи більше нагадують спробу створити ілюзію виробничого процесу, ніж відображають реальне машинобудівне виробництво повного циклу.

До чого тут Бойко?

За інформацією з ділових кіл, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, головою депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойком. Варто зазначити, що протягом багатьох років головним консультантом та лобістом (по суті – «вирішувачем» проблем) комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний з білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання, пов’язані з природним газом та газовим обладнанням в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок з розкраданням коштів Укртрансгазу, Юрію Бойку вдалося «зам’яти» проблему в Україні.

Звісно, не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але сукупність ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) дозволяє зробити обґрунтоване припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звичайно, завжди буде зручно перекласти відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього тепліше в домівках не стане.