Вітчизняним підприємцям складно змагатися з закордонними компаніями навіть на українському ринку
У період січень-квітень 2026 року ввезення товарів до України збільшилося на 30%, тоді як вивезення українських товарів за кордон зросло лише на 4,5%. Це свідчить про зниження конкурентоспроможності українських компаній, а також про відтік значної частини іноземної валюти для оплати імпортованих товарів, що негативно впливає на курс гривні. Водночас, українські виробники звертаються до Мінекономіки зі скаргами на ввезення сталевого прокату з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії за заниженими цінами. Проблеми спостерігаються і в секторі молочної продукції. Міністр економіки Олексій Соболев, схоже, поки не знаходить ефективних рішень для виправлення ситуації.
За даними Державної митної служби України, які наводить Forbes, за перші чотири місяці 2026 року імпорт іноземних товарів в Україну сягнув 32,2 млрд доларів, тоді як експорт українських товарів становив лише 13,9 млрд доларів. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами, тобто різниця між вартістю імпортованих та експортованих товарів, зріс на 59% порівняно з аналогічним періодом минулого року, збільшившись з 11,5 млрд до 18,3 мільярда доларів.
У 2025 році Україна імпортувала іноземних товарів на суму 84,8 млрд доларів. Водночас, експорт української продукції склав лише 40,5 млрд доларів, що менше ніж удвічі. Цей дефіцит покривається, зокрема, за рахунок використання іноземної валюти з резервів Національного банку, грантів та кредитів. Проблема стосується не лише товарів, які не мають аналогів на українському ринку. Чим більший розрив між імпортом та експортом, тим більше іноземної валюти виходить з країни, що призводить до падіння курсу гривні та зростання інфляції.
За зверненням компаній “Модуль – Україна” та “Полістіл”, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) розпочала антидемпінгове розслідування щодо ввезення до України сталевого прокату з вуглецевої сталі з покриттям, що походить з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії. Розслідування доручено Міністерству економіки, аграрної політики та продовольства України. Таке розслідування може тривати до 12 місяців, і якщо Мінекономіки задовольнить претензії бізнесу, можуть бути введені антидемпінгові мита на зазначену продукцію з цих чотирьох країн. Це означає, що протягом ще року українські компанії будуть стикатися з недобросовісною конкуренцією з боку іноземних постачальників на внутрішньому ринку.
Згідно з матеріалами скарги, імпорт сталевого прокату з вуглецевої сталі з означених країн до України за 2022–2024 роки збільшився в 4,5 рази, тоді як споживання аналогічного товару в Україні зросло в 2,5 рази. Важливо, що з 2023 року середні ціни імпортованого прокату з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії були суттєво нижчими за ціни українських виробників. Таким чином, доступний прокат з цих країн перешкоджав зростанню цін на внутрішньому ринку, яке необхідне для забезпечення рентабельності українського бізнесу.
Сталевий прокат. Фото: Інтерфакс-Україна
Подібні випадки трапляються нерідко. Наприклад, у січні було подано скаргу від компаній “ДМЗ Комінмет”, Трубного заводу “Трубосталь”, “Метінвест-СМЦ” та металургійного комбінату “Запоріжсталь”, ММК ім. Ілліча щодо сталевих зварних труб з Туреччини. Обсяг їх імпорту до України з 2021 року до початку 2025 року зріс на 400%. Середні ціни на турецькі зварні труби в Україні були нижчими, ніж на вітчизняні.
Компанія “Патон Інтернешнл” подала скаргу щодо китайського зварювального обладнання. За період 2022-2024 років його імпорт в Україну збільшився на 64%, а частка в загальному імпорті такої продукції зросла на 2%, що свідчить про потенціал подальшого зростання. Вартість цього обладнання навіть нижча за собівартість аналогічної продукції українського виробництва. Повний перелік товарів, щодо яких проводяться антидемпінгові розслідування та застосовуються заходи протидії демпінгу, можна переглянути на сайті Мінекономіки.
Проблеми існують навіть у харчовій промисловості. Складною є ситуація в українських виробників сиру. У грудні минулого року, напередодні свят, ціни на українські сири були на 11-20% вищими, ніж на аналогічні продукти, ввезені з Польщі, Німеччини та інших країн ЄС. Відповідно, споживачі все частіше надають перевагу імпортним товарам.
Через мита, накладені США та Китаєм, європейські виробники сирів були готові продавати свою продукцію на інших ринках, зокрема в Україні, за нижчими цінами, щоб розпродати запаси. За рік імпорт іноземних сирів в Україну зріс на 10,5%. Акції та знижки слабко допомогли українським сироварам у цій боротьбі.
Держава практично не захищає вітчизняних виробників сиру. Єдина ініціатива – це програма Мінекономіки “Національний кешбек” (для твердих українських сирів покупцям надається 15% кешбеку), яка, однак, не допомагає утримати частку ринку від дешевших закордонних конкурентів.
Окрім сиру, у грудні 2025 року спостерігалося зростання імпорту зарубіжних молока, вершків та кисломолочних продуктів в Україну порівняно з попереднім роком. Хоча національний кешбек певною мірою впливає на виробників молочної продукції, він майже не допомагає промисловим підприємствам, які скаржилися на демпінг з боку Китаю, Туреччини та інших країн, оскільки їхня продукція не купується українцями в магазинах. Також держава може запропонувати бізнесу програму пільгових кредитів “5-7-9”.
Імпорт молочної продукції в Україну у грудні 2025 року за даними Держстату
Міністр економіки України Олексій Соболев вважає національний кешбек “ефективним інструментом підтримки національного виробника” і наводить дані, згідно з якими 64% опитаних українців ставляться до цієї програми схвально або нейтрально. Міністр зазначає, що підтримка від 5% до 15% допомагає виробникам тих груп товарів, які найбільше страждають від імпорту. Однак соціолог з Active Group Андрій Єременко підкреслює, що більшість українців вважають роздачу грошей державою знущанням над громадянами, про що свідчать результати фокус-груп.
Олена Омельченко, партнер юридичної компанії “Ілляшов та партнери”, зазначає, що українським виробникам, які працюють в умовах війни, відключень електроенергії, обстрілів та мобілізації, надзвичайно складно конкурувати з закордонними імпортерами на внутрішньому ринку. Експертка наголошує, що уявлення про те, що Україна, як член Світової організації торгівлі (СОТ), має залишатися відкритою для іноземних товарів навіть в умовах війни, є хибним.
Стаття XXI(b)(iii) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) прямо дозволяє країнам вживати заходів, які вони вважають необхідними для захисту основоположних інтересів безпеки, зокрема: “…під час війни або інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах…”. Це положення неодноразово використовувалося іншими країнами, включаючи США та ЄС, для захисту своїх виробників.
Юристка підкреслює, що навіть якщо країна-постачальник дешевших товарів звернеться до СОТ через введені Україною обмеження, апеляційний орган СОТ не функціонує з 2019 року, тому рішення не мають остаточного характеру. Жодна держава не була зобов’язана відшкодовувати збитки за дії, вжиті з міркувань безпеки в умовах війни.
“Кожна гривня податків – це бронежилет, дрон або евакуаційна машина. А кожна гривня, витрачена на імпорт товарів із країн, які не є союзниками, – це втрачений ресурс. Адже вона не залишається в Україні, не створює робочі місця, не генерує податків і не зміцнює економіку”, – наголошує юристка, експертка з міжнародної торгівлі Олена Омельченко.
Вона пропонує насамперед запроваджувати обмеження (тимчасові мита, ліцензування, технічні бар’єри, квоти) щодо конкретних товарів з недружніх чи нейтральних країн, за наявності українських аналогів. Такий імпорт становить загрозу для української економіки, функціонування бізнесу та зайнятості населення.
Приклади того, як можна захищати вітчизняних виробників, можна побачити на досвіді сусідніх європейських країн, які обмежують доступ української продукції на свої ринки, коли мають власні аналоги. Це стосувалося, зокрема, української аграрної продукції.
Проте, уряд Юлії Свириденко, включаючи міністра економіки Олексія Соболева, поки що не прислухається до таких рекомендацій. Хоча Україна заборонила торгівлю з РФ, Білоруссю, Іраном та КНДР, цього недостатньо для захисту вітчизняних виробників. Водночас, не варто переймати приклад радикальних мит, запроваджених Дональдом Трампом проти більшості країн світу.
Залишається відкритим питання, яким чином Мінекономіки зможе надалі підтримувати український бізнес, якому дедалі складніше конкурувати з іноземцями. Адже наявної “підтримки” однозначно недостатньо. Тим часом, частина українських виробників зазнає занепаду, тому необхідні швидкі дії.