Виплати від Укрзалізниці
Дніпровський районний суд міста Дніпро зобов’язав Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” здійснити залізничниці виплату одноразової грошової допомоги, еквівалентної восьми середнім місячним заробіткам. Компанія протягом тривалого часу не виконувала свої зобов’язання щодо виплати матеріальної допомоги при звільненні, і це вже не перший судовий програш залізничного монополіста у подібних справах. Жінка пропрацювала на залізниці більше 37 років і вийшла на заслужений відпочинок у березні 2026 року, проте у день звільнення не отримала жодних коштів. Суд відхилив аргументи ПАТ “Укрзалізниця” про запровадження воєнного стану та “оптимізацію витрат” як такі, що не мають законної сили.
Укрзалізниця Фото: Інформатор
Рішення у справі № 175/6711/26 було прийнято 30 червня 2026 року суддею Білоусовою О.М., як це зазначено в даних Єдиного державного реєстру судових рішень. Жінка обіймала посаду старшого оператора станційного технологічного центру, що займається обробкою поїздної інформації та перевізних документів виробничого підрозділу “Служба роботи станцій” станції Краматорськ I класу, з 14 травня 1988 року по 9 березня 2026 року. Наказом № 67/ОС від 3 березня 2026 року її було звільнено відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України за власною ініціативою у зв’язку з виходом на пенсію за віком. Цим же наказом передбачалася виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі восьми середньомісячних заробітків, однак кошти так і не були перераховані.
Згідно з пунктом 3.24 Колективного договору виробничо-технологічного підрозділу “Станція Краматорськ”, який було продовжено до 31 грудня 2026 року, встановлено таке право:
- жінкам зі стажем роботи понад 35 років при першому звільненні у зв’язку з виходом на пенсію нараховується одноразова допомога, що дорівнює восьми середньомісячним зарплатам;
- стаж роботи позивачки на момент звільнення перевищував 37 років, що підтверджено трудовою книжкою;
- попередній розрахунок суми матеріальної допомоги № 152/13-55 від 3 квітня 2026 року визначив розмір виплати у 113 247,68 грн (з урахуванням ПДФО та військового збору).
Представник Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, адвокат Чаруковський Р.В., у своєму відзиві посилався на два рішення правління компанії. Перше – протокол № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року, згідно з яким на період дії воєнного стану були припинені виплати відповідно до галузевої угоди та колективних договорів. Друге – протокол штабу ПАТ “Укрзалізниця” № Ц-1-1.5-25/47-25 від 28 березня 2025 року, згідно з яким з 1 квітня 2025 року до подальшого розпорядження керівництва знову призупинено виплату одноразової матеріальної допомоги при досягненні пенсійного віку. Адвокат стверджував, що виплату не було скасовано, а лише відкладено, тому звернення до суду є передчасним. Інтереси позивачки захищала адвокат Плахтій О.В.
Суд відхилив доводи компанії та прийняв рішення на користь залізничниці
Суд звернув увагу на те, що постановою Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 підпункт 1.1.4 протокольного рішення правління ПАТ “Укрзалізниця” № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року вже був визнаний незаконним у частині зупинення виплат, передбачених колективними договорами. Рішення набрало законної сили, тому посилання на нього як на підставу для відтермінування виплат втратило будь-яку юридичну силу.
Стосовно протоколу штабу від 28 березня 2025 року суд встановив наступне:
- штаб ПАТ “Укрзалізниця” за своєю суттю не є органом управління товариства – таким органом, згідно з пунктом 89 Статуту, є Правління;
- лист члена правління від 4 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25 не може вважатися рішенням правління в розумінні статті 11 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”;
- призупинення дії колективного договору в односторонньому порядку без узгодження з профспілкою є порушенням Закону України “Про колективні договори і угоди”.
Суд підкреслив: відповідач поставив виплату в залежність від завершення воєнного стану або поліпшення фінансового стану ПАТ “Укрзалізниця” без визначення конкретних строків – тобто, по суті, ніколи. Це порушує принцип “легітимних очікувань” та позбавляє залізничницю можливості ефективно захистити свої трудові права. Суд дійшов висновку, що існують обґрунтовані підстави для стягнення повної суми одноразової матеріальної допомоги.
За результатами розгляду справи суд ухвалив наступне рішення:
- стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Ґедройця, 5, Київ) одноразову матеріальну допомогу у розмірі 113 247,68 грн;
- стягнути на користь позивачки витрати на професійну правову допомогу адвоката Плахтій О.В. у сумі 3 500 грн;
- стягнути з ПАТ “Укрзалізниця” на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів від дня його проголошення.
Залізнична компанія програє судові процеси залізничникам по всій Україні
Справа зі Слобожанського не є винятковою. Укрзалізниця у 2024 році частково відновила виплату допомоги на оздоровлення, яка була призупинена ще у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення – з 1 липня 2024 року було запроваджено єдиний підхід до нарахування для всіх працівників залізниці. Однак виплата одноразової допомоги при виході на пенсію залишається призупиненою – і саме з цієї причини залізничники масово звертаються до суду. Посилаючись на прецедентне рішення Верховного Суду від 5 лютого 2025 року, десятки залізничників вже здобули перемогу у подібних справах – лише за 16 відомих випадків працівники ПАТ “Укрзалізниця” відсудили близько 4,7 мільйона гривень.
Аналогічну ситуацію суд розглядав стосовно менеджера Департаменту електрифікації та електропостачання ПАТ “Укрзалізниця”, звільненої у вересні 2025 року: суд частково задовольнив позов та стягнув невиплачену допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у сумі 50 357 гривень, а також середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 74 435 гривень. Верховний Суд сформував чітку правову позицію: роботодавець не має права припиняти виплати, передбачені колективним договором, без внесення до нього змін. Навіть посилання на воєнний стан не є підставою для звільнення від відповідальності, якщо рішення було ухвалено до набрання законом чинності.