Економіст Олексій Кущ та міністр економіки Олексій Соболев
Уряд Свириденко та Міністерство економіки під керівництвом Олексія Соболева самостійно зайшли в глухий кут, обравши хибну стратегію фіскальної стабілізації. Законопроєкти щодо оподаткування посилок та цифрових платформ комітет Гетманцева вже рекомендував парламенту до ухвалення – хоча самі депутати визнають їхню непопулярність. Замість оподаткування предметів розкоші та високих прибутків, влада вирішила обтяжити звичайних українців. Так вважає економіст Олексій Кущ і пояснює, чому ця помилка коштуватиме урядові надзвичайно дорого.
Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев в інтерв’ю РБК-Україна підтримав підвищення податків на міжнародні посилки та запровадження ПДВ для ФОП. Економіст Олексій Кущ піддав цю позицію нищівній критиці. Економіст Олексій Кущ вважає, що за такі рішення уряд має подати у відставку.
За оцінкою Куща, викладеною у його Telegram-каналі “Аналітика Куща”, ЄС ніколи не вимагав саме “податку на посилки”. Євросоюз лише просив від Києва реалістичний план поступового зменшення залежності від зовнішніх позик – хоча б на кілька відсотків щорічно. Інструменти для досягнення цієї мети Україна мала обрати самостійно.
На думку економіста, уряд мав у розпорядженні значно дієвіші та соціально справедливіші інструменти. Кущ перелічує альтернативи:
- податок соціальної солідарності на автомобілі класу люкс – імпорт на 1 млрд євро на рік;
- підвищення ПДВ на товари преміум-класу та VIP-послуги;
- прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб – 25% для значних прибутків, що охопило б 5-10% платників;
- збільшення рентної плати за видобуток природних ресурсів, насамперед залізної руди;
- скасування пільгового відшкодування ПДВ при експорті сировини;
- налагодження порядку на митниці через дзеркальний моніторинг статистики з країнами-партнерами.
За розрахунками Куща, ці заходи могли б принести до бюджету до 500 млрд грн щорічно. Натомість уряд обрав оподаткування кур’єрів та посилок – за найоптимістичнішими оцінками, не більше 20 млрд грн. При цьому соціальна ціна цього рішення незрівнянно вища.
Як зазначає Кущ:
“Ті ж посилки – це соціальна логістична екосистема, яка з’єднує розпорошене українство під час війни, пов’язуючи родичів, що живуть в Україні і за кордоном”
Саме тому, пояснює Кущ, уряд опинився у власній пастці: ЄС тепер вимагає виконання вже поданого плану і не хоче чекати на новий. Міністр економіки Олексій Соболев заявив, що в програмі Ukraine Facility наразі немає прямої вимоги щодо запровадження ПДВ для ФОПів. Однак переговори щодо оновлення програми тривають.
Гроші Фото: Інформатор
Уряд критикують за його податкові новації
Бізнес та ФОПи негативно сприймають ці пропозиції не лише через сам факт оподаткування, а й через складність адміністрування ПДВ. Саме тому суспільний спротив не вщухає навіть після часткових поступок у переговорах з МВФ.
Законопроєкти щодо цифрових платформ, оподаткування посилок та введення ПДВ для ФОПів планували об’єднати в один великий документ. Стеля для застосування ПДВ погодилися підняти з 1 до 4 млн гривень – реформа торкнеться вже не 660 тисяч, а 257 тисяч представників малого бізнесу. Однак, за словами Куща, компромісу щодо якості самого підходу так і не досягнуто.
Економіст не приховує жорсткого висновку: у демократичній державі подібні прорахунки в державній стратегії вирішуються відставкою уряду. Чи матиме ця критика наслідки для кабінету Свириденка – покаже найближчий парламентський цикл.
Що варто знати про суперечки навколо зборів
Питання ПДВ для ФОПів залишається одним із найгостріших у відносинах уряду з бізнесом та парламентом. МВФ скасував попередні умови для нової кредитної програми України на 8,1 млрд доларів – зокрема вимоги щодо ПДВ для ФОПів, мит на посилки та військового збору. Проте уряд фактично взяв на себе зобов’язання виконати ці заходи як структурні маяки програми МВФ – і тепер змушений шукати голоси у Раді.
Паралельно триває дискусія про те, чиї інтереси насправді захищає фіскальна реформа. Раніше Кущ уже звертав увагу на те, що оподаткування дрібних посилок замість предметів розкоші може бути вигідним великим фінансово-промисловим групам. Вони зацікавлені у поверненні споживачів до дорогих торговельних центрів замість зручних маркетплейсів.