Суд відхилив позов щодо кредитної історії
Шевченківський районний суд столиці 22 червня відмовив чоловікові в задоволенні його претензій до ТОВ “Українське бюро кредитних історій” та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”. Це сталося попри те, що раніше інший суд визнав, що колекторська компанія не надала доказів існування заборгованості за кредитними угодами. Позивач просив визнати неправдивою інформацію про його борги в кредитній історії та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 тисяч гривень.
Чоловік звернувся до суду, захищаючи права споживача, і наполягав на тому, що дані про його борги за шістьма кредитними угодами є недостовірними. Повне рішення суду опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивач вимагав визнати неправдивими відомості про заборгованість за угодами № 18092-03/2024, № 18194-03/2024, № 14995-03/2024, № 2493564, № 10002309357 та № 00544-07/2020. Також він просив зобов’язати бюро кредитних історій видалити ці дані та солідарно стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди.
В основі позову лежав факт попереднього судового протистояння між чоловіком та колекторською компанією.
“Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” не надало доказів наявності боргу та законності передачі прав вимоги”, – встановив Лановецький районний суд Тернопільської області.
Незважаючи на це рішення, чоловік стверджував, що колекторська компанія продовжувала надсилати до бюро кредитних історій відомості про нібито існуючу заборгованість, а на його вимоги щодо видалення цих даних відповідала відмовами. У позовній заяві зазначалося, що через ці дії кредитна історія чоловіка стала спотвореною, що спричинило йому стрес, занепокоєння, безсоння та позбавило можливості отримати кредит на стандартних умовах.
Позивач додав до матеріалів справи лист від Державного центру зайнятості від 29.12.2025, згідно з яким йому, як ветерану війни, було відмовлено у наданні гранту.
“Прострочені кредити” та “негативна ділова репутація” – саме та інформація, яку поширюють відповідачі”, – вказується в обґрунтуванні позовної заяви як причина відмови у грантовій підтримці.
У своєму відзиві на позов колекторська компанія наполягала, що відмова у стягненні боргу в іншому судовому процесі не свідчить про відсутність кредитної угоди, її недійсність або неукладення. Тому, на їхню думку, вимоги позивача були безпідставними. Суд також встановив обставини укладення самих кредитних угод:
- 11 березня 2024 року – дві угоди з ТОВ “Аванс кредит” на суми 5100 та 3800 гривень;
- 12 березня 2024 року – угода з ТОВ “Стар Файненс Груп” на 3000 гривень;
- 13 березня 2023 року – позикова угода № 2493564 з ТОВ “1 безпечне агентство необхідних кредитів”;
- 08 вересня 2020 року – кредитна угода № 10002309357 з ТОВ “Фінансова компанія “Інвест Фінанс”.
Згідно з інформацією з листа Українського бюро кредитних історій від 30.12.2025, бюро надсилало запит до колекторської компанії для підтвердження відсутності заборгованості. Однак, отримало відповідь, що угоди є чинними, заборгованість існує, і коригування даних не проводилося. Схожу відповідь отримав і Національний банк України під час розгляду скарги позивача: колекторська компанія підтвердила наявність заборгованості та повідомила, що набула прав вимоги за угодами факторингу від кількох фінансових установ, зокрема ТОВ “Фінансова компанія “Інвест Фінанс”, ТОВ “Фінансова компанія “Інвеструм”, ТОВ “Аванс кредит”, ТОВ “Стар Файненс Груп” та ТОВ “1 безпечне агентство необхідних кредитів”.
Ветерану відмовили у скасуванні записів про борги в кредитній історії
Рішення суду у справі про кредитну історію
Суд відхилив обидві позовні вимоги. Головним обґрунтуванням стала теза, що відмова у стягненні боргу в іншому судовому процесі не є тотожною визнанню кредитної угоди недійсною чи такою, що не була укладена.
“Оскільки, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами не може означати відсутність кредитного договору, його недійсність чи не укладання”, – зазначено у рішенні суду.
Суд також послався на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою підставою для вилучення інформації з кредитної історії є виключно визнання договору недійсним у судовому порядку. Оскільки такого визнання в цій справі не відбулося, підстав для вилучення даних не було. Крім того, суд встановив, що на момент розгляду справи не було доведено відсутності письмової згоди позивача на використання та поширення інформації про нього.
Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували як сам факт завдання шкоди, так і причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідачів та негативними наслідками, на які він посилався. Отже, суд ухвалив наступне рішення:
- відмовити у визнанні неправдивою інформації в кредитній історії за шістьма угодами;
- відмовити у зобов’язанні бюро кредитних історій видалити цю інформацію;
- відмовити у стягненні моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень з обох відповідачів.
Судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, будуть компенсовані державою, оскільки позивач звільнений від їх сплати. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду.
Випадки, коли позичальники намагаються оскаржити дані у своїх кредитних історіях після суперечок з банками чи колекторами, трапляються регулярно. Законодавство вимагає, щоб кредитори надавали до бюро лише актуальну інформацію та оновлювали її після зміни статусу боргу. Однак, на практиці, домогтися виправлення записів буває складно, навіть за наявності судового рішення на свою користь. Ключова відмінність цієї справи полягає в тому, що позивачу вдалося довести в Лановецькому суді відсутність доказів боргу. Проте, це автоматично не означає недійсність самої угоди, а саме недійсність, згідно з судовою практикою Верховного Суду, є підставою для вилучення запису з кредитної історії.
Раніше “Інформатор” повідомляв про випадок, коли клієнт ПриватБанку зіткнувся з колекторами після повного погашення боргу. Це сталося через те, що банк продав вимогу колекторській компанії, не поінформувавши про це позичальника.
Також ми писали про справу, де суд стягнув з мешканки Київщини понад 14 тисяч гривень боргу за мікрокредит, сума якого становила 2500 гривень. Це демонструє, наскільки різними можуть бути результати судових процесів щодо мікропозик.