Через прописку небожа у помешканні жінка не має змоги реалізувати власне право на отримання житлової допомоги.
Жінка виступає орендарем квартири, де офіційно зареєстроване місце проживання її небожа. Він вже тривалий час не мешкає у квартирі. Через його реєстрацію в помешканні вона не може використати своє право на отримання житлової субсидії, що приводить її до скрутного фінансового становища. Про це зазначено в ухвалі Миколаївського районного суду Львівської області, оприлюдненій 31 березня 2026 року.
Згідно з ордером від 21 січня 1992 року, жінка з матір’ю отримали право на користування квартирою. Пізніше її мати померла. Вона зазначає, що квартира не приватизована, вона є наймачем житла, в квартирі зареєстрований її племінник. Запевняє, що він не відвідує квартиру та не проживає в ній довгий час, однак фігурує як зареєстрований в ній. Через його реєстрацію у квартирі, вона не може скористатися своїм правом на отримання житлової субсидії, що призводить до її важкого матеріального стану. Підкреслює, що він залишив помешкання, будучи в ньому прописаним, та несе відповідальність за його збереження і утримання, що заподіює їй збитків, особливо при оплаті комунальних послуг. Факт його відсутності у квартирі підтверджується актом обстеження від 22 жовтня 2025 року, складеним комісією Новороздільської міської ради. Враховуючи викладене, просить суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири.
Оформлення субсидії, фото: На пенсії
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці в задоволенні позовних вимог. З долучених до матеріалів справи доказів не представляється можливим встановити початок відліку часу відсутності її небожа у квартирі.
“З доданих до матеріалів справи доказів не виходить встановити точку відліку часу відсутності відповідача у помешканні. Наявні докази, а саме: копія акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 22 жовтня 2025 року, копія акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 19 листопада 2025 року засвідчують факт не проживання відповідача в житловому приміщенні на момент складання відповідних актів, без вказівки дати, з якої відповідач покинув житлове приміщення. Заяви позивачки про те, що відповідач не мешкає у квартирі з 2021 року, надані зі слів позивачки, не були підтверджені під час розгляду справи, таким чином, суд не бере до уваги зазначене як доказ початку відліку часу відсутності відповідача у квартирі. У ході розгляду справи також не було встановлено місця вірогідного проживання або вибуття відповідача. Позивачці, що є тіткою відповідача, невідомо, де перебуває відповідач. За таких обставин, у суду відсутня можливість констатувати факт реального вибуття відповідача на постійне/тимчасове місце проживання до іншого житлового приміщення. Також, суд не має змоги встановити відсутність обставин (поважних причин), через які житлове приміщення зберігається за орендарем або членами його родини понад пів року. Тобто, відсутність відомостей про імовірне місце проживання, навчання, працевлаштування відповідача позбавляє суд можливості встановити відсутність обставин, за яких житлове приміщення зберігається за наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців”, – підкреслив суд.