Visa та MasterCard Фото: Getty Images
У випадку, коли міжнародний платіж “зависає” через блокування комплаєнсом або не надходить до отримувача, Діна Дрижакова, адвокат та керівник ЮК “Prima Leader Group”, пропонує покроковий алгоритм дій. Це допоможе повернути кошти.
Банківські картки Фото: Інформатор
Фіксація та збір доказів щодо операції
Необхідно зібрати такі документи:
- Екземпляр зовнішньоекономічного контракту з усіма додатками та специфікаціями.
- Рахунок-фактура (інвойс), документи, що супроводжують товар (CMR, коносамент тощо), якщо товар уже відправлено.
- SWIFT-підтвердження (SWIFT Message/MT103) — ключовий документ, що підтверджує факт та час відправлення коштів.
- Уся комунікація з контрагентом, як офіційна, так і неофіційна (включаючи месенджери та електронну пошту).
Офіційне звернення до фінансових установ
“Подайте офіційний запит на розслідування транзакції (GPI tracking) для відстеження руху грошових коштів у реальному часі. Найчастіше затримки виникають на етапі американських або європейських банків-кореспондентів через дотримання правил KYC/AML (фінансовий моніторинг та комплаєнс). Якщо кошти заблоковано банком-кореспондентом, потрібно терміново надати документи, що доводять законність походження коштів та відсутність ризиків, пов’язаних із санкціями”, – зазначає Діна Дрижакова.
Досудове врегулювання
Надішліть контрагенту офіційну досудову претензію (Demand Letter). Навіть якщо проблема виникла з боку банку, контрагент повинен бути офіційно повідомлений про те, що ваші зобов’язання виконані (або ініційовано їх виконання). Це допоможе уникнути звинувачень у навмисному порушенні термінів оплати чи постачання.
“У сфері міжнародної торгівлі немає єдиного універсального судового органу. Питання юрисдикції вирішуються на основі аналізу контракту та норм міжнародного приватного права”, – наголошує Діна Дрижакова.
Вибір судового органу
Щоб визначити, де розглядатиметься справа, перевірте три послідовні рівні:
Рівень 1. Договірна умова (Пріоритет №1). У 90% випадків у тексті зовнішньоекономічного контракту є розділ «Вирішення спорів» (Dispute Resolution) або «Застосовне право» (Governing Law).
- Арбітражне застереження: Якщо в контракті зазначено: «Усі спори передаються на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при ТПП України» (або Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати (SCC), чи ICC у Парижі), то звернення до звичайних державних судів є неприйнятним. Справу розглядатиме виключно зазначений арбітраж.
- Процесуальне застереження: Контракт може чітко визначати державний суд конкретної країни (наприклад: «Спори підлягають розгляду в суді за місцем знаходження відповідача» або «в судах Англії та Уельсу»).
Рівень 2. Міжнародні конвенції та двосторонні угоди.
Якщо в контракті забули вказати суд або формулювання є нечітким, застосовуються правила міжнародних договорів:
- Регламент Брюссель I bis (для країн ЄС): Якщо спори виникають між компаніями в межах Європейського Союзу, загальне правило вказує на можливість подання позову до суду за місцем знаходження (реєстрації) відповідача.
- Двосторонні договори про правову допомогу між конкретними державами (наприклад, між Україною та країною контрагента).
Загальні принципи міжнародного приватного права
Якщо договір не містить відповідних положень, а міжнародні конвенції не дають чіткої відповіді, застосовуються колізійні норми (в Україні — Закон України «Про міжнародне приватне право»):
- Позов за місцем знаходження відповідача: Це базове міжнародне правило. Якщо вам винен іноземний контрагент, позов подається до державного суду його країни.
- За місцем виконання зобов’язання: Деякі правові системи дозволяють звертатися до суду тієї країни, де безпосередньо мав бути доставлений товар або здійснений платіж.
“Якщо кошти заблоковані третьою стороною — наприклад, американським банком-кореспондентом через дотримання санкційних вимог — судовий процес із контрагентом може виявитися неефективним. У таких ситуаціях правовий спір переходить у площину адміністративного оскарження рішень регуляторних органів (наприклад, подання апеляції до OFAC у США)”, – повідомляє Діна Дрижакова.
Додаткові юридичні рекомендації
Адвокат юридичної компанії “Приходько та партнери” Ілля Колесник зазначає: ключовим у таких випадках є встановлення точного етапу, на якому стався “зав’яз” платежу. Можливі чотири варіанти: на стороні банку-відправника, у платіжній системі Visa або Mastercard, на стороні банку-отримувача, або через автоматичне відхилення транзакції. Якщо банк попередньо підтвердив можливість здійснення переказу, це створює для клієнта обґрунтовані очікування або успішного виконання, або, принаймні, належного супроводу у разі виникнення труднощів.
Основний інструмент для відстеження коштів — це ARN-код транзакції, який дозволяє прослідкувати маршрут платежу між банками та платіжними системами. Додатково важливими є processing reference, SWIFT/reference дані, результати розслідування (investigation-запит) та інформація еквайрингу. За словами Колесника, якщо банк-відправник відмовляється надати ARN-код або не ініціює розслідування (investigation-процедуру), це свідчить про неналежне виконання своїх зобов’язань щодо супроводу платіжної операції.
Юрист визнає: певні іноземні банки дійсно не підтримують певні типи міжнародних P2P-зарахонь. Проте в таких ситуаціях банк-відправник зобов’язаний інформувати клієнта про технічні обмеження, надавати достовірну інформацію щодо доступних каналів і допомагати у пошуку або поверненні коштів. Колесник також підкреслює: усні консультації служби підтримки значно складніше використовувати як доказ у суді — документальне підтвердження комунікації має першочергове значення.
Якщо міжнародний переказ “зник”, юрист рекомендує діяти послідовно:
- Вимагати від банку надання ARN-коду та підтвердження статусу транзакції.
- Подати письмову вимогу щодо ініціювання розслідування.
- Подати скаргу до Національного банку України.
- У разі необхідності — оскаржувати бездіяльність банку в судовому порядку.