Суд зобов’язав “Укрпошту” сплатити борг за перекази
Господарський суд міста Києва 13 липня виніс ухвалу про стягнення з Акціонерного товариства “Укрпошта” на користь Приватного підприємства “Зореліт” 98 405,80 грн заборгованості за неперераховані поштові перекази післяплати. Позов до судової інстанції було подано підприємством з Львівщини, яке звинуватило поштового оператора у порушенні умов угоди. Розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Укрпошта
Як зазначено у рішенні суду, 17 грудня 2018 року між сторонами було укладено договір про надання універсальних послуг поштового зв’язку № 10.7.1-3244. Згідно з матеріалами справи, оприлюдненими на порталі Єдиного державного реєстру судових рішень, у 2025 році ПП “Зореліт” на виконання замовлень з торговельної платформи “УА ПРОМ” через сервіс “Особистий кабінет” АТ “Укрпошта” відправило 149 відправлень категорії “Укрпошта Стандарт” із післяплатою на загальну суму 98 405,80 грн.
Позивач наполягав, що відповідно до пункту 3.1.5 угоди виконавець зобов’язаний переказувати на рахунок замовника отримані поштові перекази післяплати. Однак, за твердженнями підприємства, кошти за жодне з 149 відправлень так і не надійшли, хоча в особистому кабінеті всі перекази мали статус “Готовий до виплати”. 24 лютого 2026 року компанія скерувала до АТ “Укрпошта” письмову вимогу про перерахування коштів, проте не отримала відповіді, що стало причиною звернення до суду.
“Укрпошта” пояснила причину відмови у виплаті
АТ “Укрпошта” у відповіді на позов не заперечувало факту отримання відправлень та володіння коштами, проте пояснило причину неможливості їх перерахування. За версією відповідача, підприємство зареєструвалося на торговому майданчику prom.ua як фізична особа під іншим ім’ям, і саме ця технічна помилка унеможливила виплату.
“Товариство не заперечує й того, що всі кошти, отримані від одержувачів відправлень, зазначених у розрахунку до позовної заяви у розмірі 98 405,80 грн, перебувають у фактичному володінні відповідача, проте перерахувати їх на користь позивача наразі технологічно неможливо через помилку відправника”, – зазначається у відзиві АТ “Укрпошта”.
Компанія також додала, що після вручення відправлень внести зміни до інформації про відправника технічно неможливо, а на лист-вимогу від 23 лютого 2026 року відповідь не надавалась через можливе порушення принципу таємниці листування.
Обґрунтувала рішення на користь позивача
Суд визнав, що визнання відповідачем факту фактичного володіння коштами саме по собі підтверджує обов’язок їх повернення позивачу. При розгляді справи суддя Алєєва І.В. брала до уваги декілька ключових обставин:
- угода між сторонами передбачала зобов’язання виконавця переказувати кошти післяплати замовнику;
- настав термін оплати за надані послуги;
- відповідач не надав контраргументів щодо заборгованості;
- у справі відсутні докази оплати з боку АТ “Укрпошта”;
- факт володіння коштами відповідач визнав самостійно у відповіді на позов.
Зважаючи на це, суд визнав вимогу ПП “Зореліт” обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.
Рішення суду
Господарський суд міста Києва вирішив задовольнити позовні вимоги повністю. Резолютивна частина рішення передбачає наступне:
- стягнути з Акціонерного товариства “Укрпошта” (код ЄДРПОУ 21560045) на користь Приватного підприємства “Зореліт” (код ЄДРПОУ 38339019) заборгованість у розмірі 98 405,80 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3328 грн;
- видати наказ про примусове виконання рішення після його набрання законної сили.
Рішення підписано суддею Алєєвою І.В. без його проголошення, оскільки справу розглядали без повідомлення сторін. Документ набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для апеляційного оскарження, якщо жодна зі сторін не подасть скаргу.
Регулярно судяться з поштовим оператором
Раніше “Інформатор” повідомляв, що клієнтам вдалося стягнути з “Укрпошти” 142 526 гривень за втрачені посилки після відповідного судового рішення. Також ми писали, що суд присудив стягнути з “Укрпошти” 18 тисяч гривень за втрачену міжнародну посилку до Великої Британії. Обидва випадки, як і нинішня справа, стосувалися невиконання поштовим оператором договірних зобов’язань перед клієнтами.