Бистрозайм
Лановецький районний суд Тернопільської області 7 липня 2026 року залишив без задоволення позов ТОВ “ДЕБТ ФОРС” щодо стягнення 4 600 гривень з громадянина. Судові процеси стосовно безпідставно отриманих коштів часто завершуються несприятливо для тих, хто придбав борг. Суд встановив, що договір факторингу не охоплював кондикційного зобов’язання, і право вимоги до позивача так і не перейшло. Судові витрати покладено на ТОВ “ДЕБТ ФОРС”.
Шахрайський кредит
Справу розглядав суддя В.А. Наумчук у спрощеному порядку. Згідно з документами справи, опублікованими в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у січні 2026 року ТОВ “ДЕБТ ФОРС” (в особі директора Костюченка М.І.) звернулося до суду з позовною заявою. Спочатку відповідачем значилася одна особа, проте банківські дані підтвердили: кредитні кошти надійшли на картку зовсім іншої людини.
Під час розгляду справи були встановлені наступні обставини:
- 10 травня 2021 року ТОВ “Служба миттєвого кредитування” (ТМ Бистрозайм) перерахувало 4 600 грн на банківську платіжну картку АТ “ТАСКОМБАНК”.
- АТ “ТАСКОМБАНК” підтвердив, що ця картка оформлена на особу, яка не є стороною кредитного договору.
- ПрАТ “КИЇВСТАР” надав інформацію щодо обставин блокування телефонного номера первісного відповідача.
- ТОВ “ФК “ВЕЙ ФОР ПЕЙ” листом від 18 червня 2026 року засвідчило, що платіж було здійснено саме на картку фактичного власника рахунку.
- Суд встановив: кредитний договір №2113015773395 від 10.05.2021 підписала невідома особа, тобто договір вважається неукладеним.
Права вимоги від ТОВ “Служба миттєвого кредитування” послідовно передавалися за такими угодами:
- ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” – за договором факторингу №1-12 від 01.12.2021;
- ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” – за договором переуступки №15-02/23 від 15.02.2023;
- ТОВ “ДЕБТ ФОРС” – за договором переуступки №08-05/23 від 08.05.2023.
Позивач змінив предмет вимоги та просив стягнути кошти вже не як кредитну заборгованість, а як гроші, набуті без законної підстави, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України. Позиція полягала в тому, що 4 600 грн опинилися у відповідача без будь-якої юридичної підстави, оскільки договір між ними фактично не був укладений.
Причини відмови суду у задоволенні позову
Суд погодився з тим, що кошти справді надійшли до відповідача без належної правової підстави. Однак ключовою стала інша обставина: право вимоги за кондикційним зобов’язанням не було включене до жодного з договорів у ланцюгу передачі. Договір факторингу між ТОВ “Служба миттєвого кредитування” (ТМ Бистрозайм) та ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” передбачав відступлення вимог виключно за укладеними договорами про надання фінансових послуг, а не за позадоговірними зобов’язаннями.
Суд застосував принцип римського приватного права “nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet”, що означає: “ніхто не може передати більше прав, ніж має сам”. Оскільки ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” не набуло права кондикційної вимоги, воно не могло передати його далі. Весь подальший ланцюг між ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” і ТОВ “ДЕБТ ФОРС” виявився юридично недійсним стосовно цього зобов’язання.
Потерпілою стороною у кондикційному зобов’язанні є саме ТОВ “Служба миттєвого кредитування” – компанія, яка фактично перерахувала кошти. Права ТОВ “ДЕБТ ФОРС” відповідач жодним чином не порушував, тому підстав для судового захисту немає. Суд також зазначив, що ТОВ “ДЕБТ ФОРС” має можливість вирішити питання у договірному порядку з ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” – попереднім продавцем права вимоги. Стаття 519 Цивільного кодексу України покладає відповідальність за недійсність переданої вимоги на первісного кредитора.
Ринок мікрокредитування та ланцюги перепродажу заборгованостей
Ця справа відображає ширший контекст ринку відступлення прав вимоги за мікрокредитами в Україні. Мікрофінансові організації регулярно продають проблемні портфелі факторинговим і колекторським компаніям, які потім звертаються до суду. Однак новий кредитор зобов’язаний довести не лише факт перерахування коштів, а й повний ланцюг переходу права вимоги стосовно саме того зобов’язання, яке він намагається стягнути.
Практика перепродажу кредитних портфелів через договори факторингу та відступлення є усталеною на українському ринку мікрокредитування. Коли ж позичальник взагалі не підписував договір, або його підписала невідома особа, виникає специфічна ситуація: кондикційне зобов’язання існує, проте не може автоматично “переходити” разом із кредитним портфелем. Такі справи піднімають питання щодо якості юридичної перевірки портфелів перед їх придбанням.