Ліквідація Головного провідника Ірану кинула Ісламську Республіку в стратегічну невизначеність. Це наражає на ризик політичну стабільність, сформовану після революції 1979 року.
Усунення з посади Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї викликало найсерйознішу політичну скруту в Ісламській Республіці з моменту її утворення. Країна опинилася в обставинах відкритого збройного конфлікту, відсутності спадкоємця і наростаючого пресингу на вертикаль влади. Про це йдеться в матеріалі Reuters, повідомляє УНН.
Деталі
Незважаючи на військові дії на власній території та усунення керівництва, структура іранської влади, що розгалужується між релігійними інститутами та апаратом безпеки, намагається утримати контроль над державою.
Аналітики вказують, що теперішня ситуація стане ключовим випробуванням для системи, яка зараз змушена вибирати між жорсткою мілітаризацією і необхідним прагматизмом заради власного виживання.
Корпус охоронців ісламської революції як новий осередок тяжіння
У періоди політичного вакууму провідна роль у гарантуванні життєздатності режиму переходить до елітного Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). Експерти підкреслюють, що майбутня доля країни буде залежати від спроможності Гвардійців згуртувати лави та уникнути внутрішніх чвар на тлі великих втрат на полі битви.
Справжнє питання полягає в тому, чи смерть Хаменеї роззброює КВІР – силу, яка фактично керує Іраном, – чи вони зміцнять свої ряди та загартуються
– вважає старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу Алекс Ватанка.
Стратегія дестабілізації та екзамен для внутрішньої безпеки
Вашингтон і Єрусалим, можливо, впроваджують план, спрямований не тільки на руйнування військового потенціалу Тегерана, а й на перевірку відданості рядового складу іранських силовиків.
За висновками колишніх працівників американської розвідки, успіх цієї стратегії залежить від того, чи зможе апарат безпеки втримати контроль у випадку виникнення масових громадських безладів.
Зараз Тегеран зосереджений на забезпеченні безперервності командування, однак поєднання зовнішнього військового тиску та потреби швидкого призначення наступника створює передумови для глибокого політичного розколу всередині іранських еліт.