Фінансовий аналітик Сергій Фурса пояснив коливання курсу гривні сезонністю та політикою НБУ. Він радить українцям не поспішати до пунктів обміну валют, а розглянути ОВДП з річною ставкою 16%.
Після новорічної перерви флуктуації курсу гривні стали предметом обговорення не тільки серед фахівців економічної галузі, а й у засобах масової інформації та в українському суспільстві в цілому. Чого очікувати від національної валюти і чи існують ризики, що громадяни найближчим часом будуть “атакувати” обмінні пункти, УНН запитали у фінансового аналітика і економічного експерта Сергія Фурси.
Деталі
Він підкреслює: поточні зміни не слід характеризувати як значне зниження або девальвацію гривні, оскільки мова йде про короткочасні коливання, які не змінюють основної картини.
За словами фахівця, основна причина коливань полягає в сезонності, яка проявлялася ще до початку повномасштабної війни.
У нас зазвичай є сезонність. Механізм простий і давно відомий фінансистам: в кінці року бюджет “доливає” економіку гривнею через завершення програм і виплат, оскільки відбуваються витрати плюс 13-та зарплата бюджетникам. У фінансову систему надходить велика кількість гривень. Ну, і зрозуміло, що частково вони спрямовуються на валютний ринок
– зазначає Фурса.
Фінансовий аналітик підкреслює: підвищений попит на іноземну валюту на початку року в даному контексті не є аномалією, а щорічним повторюваним сценарієм.
Сергій Фурса також звертає увагу на те, що в Україні зараз НБУ є головним регулятором курсу. Тому останній тримається на тому рівні, на якому “його хоче бачити Нацбанк”.
З цього випливають дві важливі речі.
Перша: різкі “мимовільні” зміни курсу обмежені інструментами регулятора та обсягом резервів.
На даний момент резерви Нацбанку перебувають на рекордному рівні
– зауважує експерт.
Друга: Нацбанк навмисно привчає ринок до більш широких рухів, щоб не створювати ілюзію вічної стабільності.
НБУ обіцяв давати більшу амплітуду… щоб люди не звикали до того, що курс стабільний, оскільки це шкідливо
– пояснює фінансовий аналітик.
На пряме питання, чи можна розглядати ситуацію з гривнею як початок нової курсоутворюючої політики фінансового регулятора, Сергій Фурса відповідає чітко:
Ні, це не початок чогось нового
– сказав він.
Окремо експерт наголошує на тому, що зараз немає фінансової логіки прогнозувати базовий курс гривні на найближчі тижні, оскільки 2% зміни валютного курсу не можуть суттєво вплинути на щось.
Продовжуючи тему прогнозів, Фурса відзначає, що наразі за основний прогностичний критерій слід брати курс долара.
У нас орієнтир курсу – рівень долара, а курс рівня євро – через крос-курс долар-євро. Тобто євро для внутрішньої курсової логіки часто є похідною змін на парі EUR/USD
– аргументує свою позицію фінансовий аналітик.
Валютний орієнтир до кінця року він визначає так:
Беремо 44 гривні за долар, десь близько цієї позначки. Потенційне послаблення гривні може бути від 42,3 до 44 гривень. У ситуації, що склалася, це скоріше плавна траєкторія, ніж обвал, але вона прямо вказує ринку: поступове послаблення в межах декількох відсотків може бути базовим сценарієм
– заявив він.
Також Сергій Фурса звертає увагу на те, що для курсу критичним залишається не стільки торговий баланс чи паніка населення біля обмінних пунктів, скільки стабільність зовнішнього фінансового контуру. І тут мова йде вже не про коливання “праворуч-ліворуч”, а про чіткі межі.
Якби раптом зовнішня допомога припинилася (якщо Україна, наприклад, провалить програму МВФ), і враховуючи те, що до програми МВФ прив’язане все фінансування… Ми (йдеться про державу – ред.) не можемо собі дозволити будь-яких рухів, які призведуть до втрати зовнішнього фінансування
– підкреслює він.
На практиці для звичайних покупців та українського бізнесу все, що відбувається з гривнею від Нового року, означає наступне: якщо очікуване річне послаблення курсу помірне, а гривневі інструменти дають високу ставку, мотивація “рятуватися у валюті” стає слабшою.
Саме тому Фурса радить українцям не бігти до обмінних пунктів, а краще подумати над придбанням за наявні кошти ОВДП, річна відсоткова ставка за якими становить 16%. Тому що, коли населення та бізнес не підсилюють попит на валюту мотивацією придбати банкноти “на всякий випадок”, регулятору дешевше утримувати контрольовану траєкторію, а курс менше реагує на інформаційні коливання.