Визначення очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо впливає на національну безпеку, обороноздатність та безпеку важливої авіаційної інфраструктури. Власне тому, вибір між прозорим змаганням і непублічним призначенням є вибором між фаховим адмініструванням і політичними загрозами у стратегічно важливій галузі. Організація відкритого змагання – це єдиний інструмент зменшити ризики для держави та забезпечити довіру до владних рішень.
Обрання лідера Державної авіаційної служби України вже давно перейшло межі звичайної кадрової процедури. Фактично мова йде про вибір способу керування стратегічно значущим регулятором: відкритого і компетентного або ж закритого, непублічного та політично вмотивованого. І саме зараз уряд стоїть перед дилемою, що матиме прямі наслідки для здатності держави до оборони. Як потрібно вчинити уряду щоб захистити одну з найважливіших галузей, читайте в матеріалі УНН.
Формально Кабінет міністрів може призначити голову Державної авіаційної служби України без прозорого змагання – воєнний стан це дозволяє. Але головне слово тут – може, а не повинен. Бо діюче законодавство не забороняє оголошення відкритого відбору навіть під час війни. Більш того, практика проведення прозорого змагання на посаду не раз застосовувалась урядом вже після 2022 року. Отже, питання – не в юридичних обмеженнях, а виключно в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, допуск компаній на ринок, безпеку польотів, а також за рішення, що безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні операції. Помилка або навмисне шкідливе рішення у цій сфері – це не просто управлінський провал, а загроза для національної безпеки.
Тому ситуація навколо одного з кандидатів на керівника органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба запропонував на розгляд Кабміну, викликає багато запитань.
Як раніше повідомляв УНН, Зелінський у сфері авіації не початківець – він працював заступником голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його роботи із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові питання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної сфери, ухвалених вже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Мова йде про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень цього підприємства, фактично легалізуючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент вже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками фахівців, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі загрози для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці загрози вже стали об’єктом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі бажання Кулеби призначити керівника Державної авіаційної служби України без відкритого змагання виглядає щонайменше незвично. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, вочевидь, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, відбір за принципом лояльності, а не професійності, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути згубними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення змагань на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни перебувають у процесі ухвалення. Тож спроби призначити голову Державної авіаційної служби України “швидко і без галасу” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли змагальний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий відбір на посаду голови авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати дійсно компетентного керівника. Прозорий відбір зменшує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.