Парламент ухвалив закон №13646 про соціальний захист військових, який визначає 15 мільйонів гривень як найбільшу суму допомоги сім’ям полеглих воїнів. У цю суму зараховуються виплати, отримані за час перебування у статусі зниклого безвісти.
Парламент повторно затвердив закон №13646 щодо соціального забезпечення військовослужбовців. Цей документ вважається одним з найбільш непростих і делікатних за час широкомасштабної агресії, оскільки безпосередньо стосується сімей зниклих безвісти та загиблих оборонців. Мова йде не тільки про фінанси, а про принципи, довіру до уряду і відчуття справедливості в умовах тривалої війни.
Що саме зазнало змін і чому навколо даного закону точиться стільки обговорень – УНН детально аналізує.
Яким чином працювала система виплат до затвердження закону
До внесення змін держава використовувала дві різні концепції підтримки. Якщо військовослужбовець пропадав безвісти, його сім’я отримувала грошове утримання в середньому близько 100–120 тисяч гривень щомісячно. Ці нарахування продовжувалися до зміни статусу – на повернення, потрапляння в полон або смерть.
У випадку офіційного визнання смерті сім’я додатково отримувала 15 мільйонів гривень одноразової виплати. Виплата проводилася поетапно: спочатку близько 3 мільйонів, а залишок – рівними частинами протягом наступних місяців.
Отже, сім’ї зниклих безвісти фактично мали можливість роками отримувати повне грошове забезпечення, а пізніше – ще й повний обсяг компенсації за смерть.
Ключова поправка: 15 мільйонів як лімітна сума
Новий закон змінює саме правило. Відтепер 15 мільйонів гривень – це найбільший розмір всієї допомоги від держави в разі смерті військового. У цю суму входять і ті виплати, які родина одержувала протягом статусу зниклого безвісти.
Іншими словами, якщо родина кілька років отримувала щомісячні нарахування, то після підтвердження смерті уряд доплатить тільки різницю до граничних 15 мільйонів гривень.
Як зараз функціонують виплати для зниклих безвісти
Сам порядок виплат для зниклих безвісти також збережений, але з уточненнями. Частина грошового утримання ділиться порівну між родичами, які подали документи, а 50% зберігається військовою частиною або державою до моменту встановлення долі військового. Якщо захисник повертається з полону або знаходиться живим – ці кошти виплачуються йому. Якщо визнається загиблим – сім’ї.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Окремо закон розширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби уряд гарантує грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування та реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безкоштовний проїзд і поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право відновитися на роботі не нижче попередньої посади, отримати допомогу в розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий і трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло та відновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати загиблим без тіла
Окремий і вкрай делікатний аспект – це питання, яким чином зниклий безвісти може бути визнаний загиблим, якщо тіла немає. Українське законодавство пропонує лише декілька варіантів.
Перший – судове рішення за наявності не менше трьох свідків і матеріалів розслідування від військової частини, де задокументовані обставини зникнення. На практиці це найбільш складний спосіб: свідків часто не виявляється, вони можуть бути на передовій або загинути, а судові процеси тягнуться роками.
Другий – автоматичне визнання загиблим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про завершення війни навіть не згадується, цей механізм фактично не діє.
Третій – ідентифікація тіла або останків за ДНК. Але пошук тіл у зоні бойових зіткнень часто неможливий роками, поки тривають бої або територія залишається окупованою.
Як результат, сім’ї зниклих безвісти роками живуть у невизначеності – між надією і реальним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Уряд пояснює нові правила кількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між сім’ями загиблих і зниклих безвісти. По-друге, зменшити бажання затягувати юридичне визнання смерті. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває набагато довше, ніж передбачалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: сім’ї загиблих і зниклих безвісти повинні отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою та однаковою логікою, а загальний розмір державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин і правозахисників
У той же час сім’ї військових і правозахисники бачать у законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше сповільнюватися, оскільки визнання загибелі автоматично зменшує фінансовий тягар на державу. Багато сімей роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можливо взагалі оцінювати втрату людського життя грошовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема – сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію нинішніх компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний розподіл уряд фактично визнає, але змінювати його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
В результаті закон №13646 – це сигнал про дійсний фінансовий стан держави. Рішення, прийняті у 2022 році в умовах шоку та віри в швидку війну, більше не відповідають реальності. Уряд намагається зберегти баланс між підтримкою сімей загиблих, допомогою живим і можливістю продовжувати війну.
Чи є це справедливим – питання залишається відкритим. Для одних це крок до системності та чесності, для інших – болісне зменшення допомоги під прикриттям реформ. Зрозуміло тільки одне: ці рішення ухвалюються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада прийняла законопроєкт, який регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон забезпечує повернення на роботу, фінансову допомогу після призову і додаткові гарантії для звільнених з полону.