В Україні офіційно функціонує Defence City, який забезпечує фінансові послаблення та полегшені формальності для компаній, що працюють у сфері оборони. Першим учасником стала фірма з виробництва безпілотників, водночас аналітики вказують на потенційні складнощі та необхідність вдосконалення даного механізму.
В Україні офіційно введений в дію особливий правовий режим Defence City, створений з метою збільшення масштабів оборонного виробництва, залучення капіталовкладень і прогресу вітчизняного оборонно-промислового сектору. Перша компанія вже отримала статус учасника. УНН досліджував, які саме переваги надає статус учасника Defence City, а також які існують приховані проблеми.
Що таке Defence City та хто став резидентом
За інформацією Міністерства оборони України, на початку січня першою компанією, яка отримала статус учасника Defence City, стала фірма, що займається виробництвом безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів “Vampire”, “Shrike” і перехоплювачів “шахедів”, які використовуються росією для масованих атак на українську територію.
Defence City є частиною державної стратегії в галузі безпеки та оборони. Цей правовий режим повинен створити сприятливі умови для розширення масштабів оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Уряд займався розробкою Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада прийняла в другому читанні та в цілому два головні законопроекти, які формують правову основу для запуску Defence City – спеціального механізму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроекти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, постановою №1745, затвердив всі ключові нормативно-правові акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду запиту на отримання статусу учасника Дефенс Сіті; Порядок здійснення контролю за використанням прибутку учасника Дефенс Сіті, звільненого від оподаткування, на розвиток його діяльності; Методику обчислення кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів у частині інформації (відомостей) про учасників Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність учасника Дефенс Сіті.
Які пільги отримують резиденти Defence City
Учасники Defence City отримують комплекс економічних і операційних стимулів, які покликані зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва.
Серед фіскальних стимулів є звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у власний розвиток, а також звільнення від податків на землю, майно та екологію.
Крім того, для учасників Defence City будуть діяти спрощені митні формальності; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних компанії під час дії режиму; державна допомога в переміщенні та посиленні захисту виробничих потужностей у разі потреби.
Для середньої оборонної компанії з оборотом €5-10 млн загальна економія може досягати €500K-1 млн щорічно. Основна вимога – реінвестування звільнених грошей у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, яка повідомляє Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто, швидше за все, 3-7 років, а не десять
– вважає голова Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб отримати статус учасника, підприємство ОПК повинно подати до Міністерства оборони відповідну заяву та пакет документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську документацію, а також дані про участь у виконанні державних оборонних замовлень.
За результатами розгляду приймається рішення про присвоєння статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У разі позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Голова Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко відзначає, що, незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має певні ризики, які бізнесу варто враховувати вже на початку.
Податкова буде перевіряти цільове використання звільнених коштів. Формально гроші повинні йти на розширення виробництва, R&D, придбання обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– застерігає Михайленко.
Крім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичної перевірки.
Перші учасники фактично стануть випробувачами системи. Ризик – непередбачені трактування податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України в ЄС режим Defence City доведеться адаптувати до правил державної підтримки ЄС, що може значно змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цієї значущості залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних провідних гравців галузі – покажуть наступні місяці
– наголосив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на участь у Defence City, – авіабудівні компанії. Часто, крім обслуговування та ремонту авіаційної техніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Разом з основними можливостями, які Defence City надає всім учасникам ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа учасників суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці компанії, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих і технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили участь для тих, у кого частка доходів від оборонної діяльності становитиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися скасування норми, яка могла б стати “прихованою загрозою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії в разі втрати статусу учасника Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були виключені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та прострочення виконання оборонних замовлень. Йшлося про можливість включати до Переліку компанії з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, переміщення, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У остаточному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, ряд пропозицій авіаційної спільноти не увійшов до остаточного тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення компаній до Переліку учасників – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні угоди у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання прибутку, звільненого від оподаткування, фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (за аналогією з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Крім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Запуск Defence City безумовно став важливим сигналом для розвитку оборонної індустрії, проте перші місяці роботи режиму демонструють: процес отримання статусу учасника відбувається значно повільніше, ніж очікував ринок. Незважаючи на наявність всіх нормативних актів і проголошену готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус учасника отримала лише одна компанія.
Очевидно, справа не у відсутності зацікавленості з боку бізнесу, а в надмірній складності самої процедури та надто жорстких критеріях відбору. Наприклад, відповідно до закону “Про національну безпеку України”, до заявки на отримання статусу учасника Defence City необхідно подати звіт про відповідність учасника Defence City, а не кандидата на надання статусу учасника Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City тільки починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, перешкоди залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові переваги.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих об’єднань, зокрема авіабудівної, в остаточній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних учасників. Таким чином, виникає ризик того, що Defence City може перетворитися на режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує вдосконалення. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, більш чіткі критерії участі, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових учасників і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.