Світ прямує до нової енергетичної ери: до 2040 року обсяг атомної генерації має збільшитись втричі, а попит на уран – перевершити поточні обсяги видобутку. Вже через 15 років нестача цього елемента може сягнути 50–60%. Україна, що входить до десятки лідерів за покладами урану, має унікальну можливість стати вагомим учасником на ринку. Але чи зможе країна трансформувати наявний ресурс в дієві інвестиційні ініціативи?
Оформлюйте річну підписку на шість видань Forbes Ukraine за вартістю чотирьох випусків. Якщо ви віддаєте перевагу преміальній якості, глибині аналізу та цінності реального досвіду, дана підписка саме для вас.
Світ стоїть перед початком глобальної енергетичної зміни. З метою забезпечення економічного розвитку, до 2040 року потужність атомної генерації повинна зрости втричі – до 966 ГВт, про це йшлося на 50-му зібранні Всесвітньої ядерної організації (WNA) у Лондоні на початку вересня.
Кількість атомних електростанцій у світі найближчими роками збільшиться щонайменше на третину – з поточних 430-450 АЕС. Щоб забезпечити такий парк матеріалом – це 150 000 т урану щорічно, прогнозує WNA. Проте основні діючі уранові кар’єри будуть вичерпані вже у 2030-х. Через 15 років дефіцит природного урану очікується на рівні 50–60% – до 70 000 т.
Популярне Категорія Гроші Дата 27 жовтня 100 днів уряду Свириденко. Forbes Ukraine зібрав 13 складних запитань від бізнесу для прем’єр-міністерки. Що вона на них відповіла
Період реалізації уранового проєкту – 10-20 років. Підприємці розглядають можливості для інвестування. Чи зможе Україна з її урановими ресурсами, які входять у десятку найбільших у світі, за інформацією МАГАТЕ, використати свій шанс?
Виробники урану
Європейська та американська атомні енергетичні компанії, що складають більше 50% потужності світового ринку, зіткнулися зі складною задачею: як забезпечити себе ураном, коли основні його джерела будуть виснажені?
Головні держави – постачальники урану у світі зараз: Казахстан (21 000-22 000 т урану на рік, з яких більше половини виробляється для Китаю та Росії), Канада (до 8000 т), Намібія (5000-6000 т – майже все для Китаю).
Додатковим фактором для оперативного розвитку нових уранових ініціатив є збільшення «напруги» на цьому ринку між Західним світом та Східним.
Китай виробляє 1700 т урану на рік. Держава не володіє власними запасами цього елемента, тому розвиває уранові проєкти за кордоном. Окрім Намібії та Казахстану, Китай використовує уран з Нігеру, Узбекистану та активно шукає нові ініціативи. До 2035 року потреби країни в урані становитимуть більше 20 000 т на рік.
Західні держави дотримуються цієї ж стратегії. У 2024 році уряд США виділив $2,7 млрд на придбання урану у місцевих виробників, що сприяло розвитку його видобутку в країні. Франція розглядає нові ініціативи для інвестицій у розвідку уранових родовищ. Також активізувалися Аргентина, ОАЕ, Індія та інші, які мають власну атомну енергетику.
Завдяки високому попиту і через обмеженість ресурсу ціни на уран стрімко ростуть. $240 до кінця 2025 року – таку вартість за 1 кг урану передбачають експерти ринку. До кінця 2026-го – до $300/кг, що гарантує рентабельність новим проєктам.
Контейнери, наповнені збагаченим ураном, на заводі Urenco USA поблизу міста Юніс, штат Нью-Мексико, США. Повномасштабна агресія Росії в Україні змушує США та Європу шукати альтернативні джерела збагаченого урану для підтримки роботи своїх АЕС.
Відповідний час для України
Українська ядерна генерація потребує 2400 т урану щорічно. Проте до 2035 року атомні станції України повністю залежать від канадського урану через договір з Cameco.
Разом з тим, Україна входить до десятки країн з найбільшими запасами урану у світі. На території нашої держави – більше 50 уранових родовищ і рудопроявів, згідно з інформацією МАГАТЕ. З них близько 20 пройшли повний цикл геологічної розвідки, тобто готові для подальшого впровадження. Найбільш відомі та значні з них – Новокостянтинівське, Центральне. Існуюча ресурсна база та інфраструктурний потенціал дають можливість Україні виробляти понад 3000 т урану на рік.
Компанія АЕСУ протягом 2018–2020 років провела додаткову розвідку уранових родовищ і затвердила запаси в ДКЗ України, а щодо Сафонівського родовища вперше в Україні створила звіт про ресурси за міжнародним стандартом JORC.
Карта розташування родовищ уранових руд в Україні. Фото IAEA
Крім ресурсів, Україна має потужний інтелектуальний потенціал. Україна є однією з перших країн у світі, де почали видобувати та переробляти уран. Видобуток урану в Україні розпочався ще у 1949 році на території сучасної Дніпропетровської області. Ми першими у світі запровадили спосіб видобутку урану за допомогою підземного вилуговування, який зараз використовується в усьому світі. Ми можемо та повинні бути взірцем.
Однак, Україні для збільшення обсягів уранової промисловості не вистачає великих приватних інвестицій і зосередженості держави на її розвитку. Для розуміння: розробка одного уранового проєкту до фази виробництва потребує $600–700 млн.
Під час спілкування на симпозіумі WNA з потенційними стратегічними партнерами, як-от ORANO (Франція) або Cameco (Канада), а також з невеликими інвестиційними групами, я чув, що Україна викликає інтерес у світі з точки зору урану. Компанії готові до нових проєктів. Проте інвестиції направляються не в потенціал із загальними запасами в надрах, а в конкретні проєкти, де є чітке бачення ресурсної бази, державної політики, соціальної та екологічної складової, цінової кон’юнктури на ринку, економічних показників проєктів.
Єдина складова, на яку не може вплинути жоден користувач надр, – це держава та її курс у напрямку залучення недержавного капіталу на ринок урану в Україні.
У нас є чудова можливість привернути міжнародну увагу і завдяки приватним інвестиціям, глибокій експертизі, якою поки що володіємо в країні, розбудувати уранову галузь і повернути собі позицію одного з провідних учасників ринку.