Найчастіше проблеми на роботі виникають саме через невміння слухати співрозмовника.
Ми звикли ставитися до слухання як до процесу, що не потребує особливих зусиль. Фахівці впевнені: конфлікти між колегами стають наслідком комунікативних проблем — невміння формулювати свої думки та небажання зрозуміти співрозмовника.
«Я став героєм абсолютно комічної ситуації, — розповідає менеджер із розвитку Ігор Летваков. — Ми мали нараду — абсолютно марна трата часу. Зазвичай я слухаю начальника перші п'ять хвилин, а потім поринаю у власні думки. Так було й цього разу: я вибирав, який комп'ютер подарувати синові. І тут я відчув, як мій колега штовхає мене ногою. Виявляється, начальник уже двічі запитав мене, але я почув тільки його закінчення: „Ви згодні? Я кивнув головою. Не знаючи, що творю, я погодився очолити відділення у Петрозаводську! Відмовляти шефа мені довелося тижнів зо два».
Порожнє підтакування і кивання, найчастіше без спроби вникнути в сказане смисл — це так званий пасивний тип слухача. Цей варіант підходить для розмови, коли ви заздалегідь знаєте, про що говоритиме співрозмовник, або коли оповідач просто хоче поділитися думками і заспокоїтися, почувши вашу згоду. Активне слухання має на увазі серйозне залучення до розмови: ви коментуєте слова співрозмовника і ставите йому питання, що наводять.
Активний варіант незамінний у ділових відносинах. Основний принцип ефективного слухання – емпатія, тобто переконання співрозмовника в тому, що ви його добре розумієте. Автоматично погоджуючись з оратором, ви запевняєте його в правильності сказаних ним слів і підтверджуєте свою старанність. Тому, щоб не потрапити в халепу, потрібно знати основні правила слухача.
Концентруйтеся на словах
Зробіть над собою зусилля і забудьте про будь-які відволікаючі фактори. Ви повинні бути гранично зосереджені на словах того, хто говорить. «На мою думку, Дейл Карнегі писав про те, що навіть якщо ви виступаєте перед аудиторією з найцікавішою темою на світі і раптом до кабінету входить прибиральниця, щоб помити вікно, то увага людей відразу ж перейде на прибиральницю, – розповідає маркетолог Ілля Разін. — Тому, спілкуючись із підлеглими з важливих питань, я завжди даю завдання помічниці нас не турбувати, розмову вважаю за краще вести в переговорній, а особистий телефон залишаю в кабінеті. Цього ж вимагаю і від підлеглих».
«Якщо людина має певну мету, вона чудово розуміє, наскільки необхідна концентрація, — каже психолог-консультант центру „Навігатор“ Надія Кузьміна. — Щоб стати уважним співрозмовником, людина має бути мотивованою. А мотивація виникає чи виникає після аналізу власних мотивів і тих завдань, які реалізуються у розмові». Тому, беручи участь у розмові, спробуйте зрозуміти, у чому її важливість для вас.
Намагайтеся приділяти особливу увагу словам, які мають основне смислове навантаження. Як правило, це дієслова та іменники. Слідкуйте за композицією мови: найважливішу інформацію людина повідомляє на початку та наприкінці розмови. І в жодному разі не пропустіть повз вуха такі фрази промовця, як «А тепер — увага:», «Це важливо…», «Ще раз акцентую:» і т.п.
Повна концентрація триває близько 30 хвилин. Якщо ви відчуваєте, що починаєте втрачати думку, спробуйте м'яко відвести вашого співрозмовника до більш простих і менш гострих питань. Згадайте жарт, поговоріть про якісь абстрактні речі і вже потім повертайтеся до основного предмета розмови.
Пишіть та малюйте
Озброїться папером та ручкою та фіксуйте головні думки співрозмовника. Маючи на руках план розмови, вам згодом буде набагато простіше згадати деталі розмови. Деякі психологи радять не лише писати, а й малювати: це можуть бути схеми, таблиці та повноцінні малюнки – головне, щоб вони мали відношення до змісту розмови.
Так вам вдасться задіяти для роботи і праву, і ліву півкулю мозку. Якщо вам необхідно повноцінно сконцентруватися на словах співрозмовника, не варто зловживати порожнім малюванням на полях зошита — це провокує розсіяну увагу, та й оповідача буде дуже неприємно викрити вас у незацікавленості.
Перепитуйте
Не бійтеся ставити запитання – це допоможе вам краще залучитися до розмови і усвідомити все сказане співрозмовником. Після закінчення розмови підсумуйте всього вищесказаного, якщо оповідач сам не хоче робити резюме.
«Я завжди повторюю за начальником його прохання, бо знаю, наскільки він розпорошений, — каже особистий помічник менеджера Марина Лєтова. — Спочатку він страшенно сердився, а потім звик. Якось попросив мене відправити подарунок партнеру до Красноярська — виявилося, він мав на увазі Краснодар. І таку неуважність шеф демонструє щодня».
Якщо хочете продовжити розмову, повторіть за співрозмовником його останню фразу — здебільшого людина починає пояснювати її зміст наново.
Слідкуйте за позою
Зображуйте ввічливого та уважного співрозмовника: робіть зосереджену особу, періодично кивайте оповідача. Хочете привернути до себе людину — повторюйте за нею не тільки слова, а й жести, але робіть це ненав'язливо. Уникайте закритих поз: не стискайте руки, не схрещуйте їх на грудях. Намагайтеся знайти з оповідачам зоровий контакт. Використовуйте розфокусований погляд (дивіться на перенісся співрозмовника), оскільки погляд віч-на-віч може змусити людину нервувати.
Не дарма кажуть, що слухати не означає чути. Співрозмовник може висловлюватися витіювато (навмисно чи випадково), і ваше завдання — почути найголовніше, навіть якщо воно приховано і неочевидно. Тому вчитеся читати, тобто слухати між рядками.
Наталія Чудова