Повернення до нормального життя після пережитої окупації є складним процесом, який виходить за межі простої зміни географічного положення. Для молодих людей, які пройшли через цей травматичний досвід, після повернення на підконтрольні Україні території постають численні виклики: від відновлення документів та отримання освіти до пошуку житла, працевлаштування та побудови нового соціального кола. В рамках ініціативи “Bring Kids Back UA” вже вдалося повернути в Україну понад 2100 дітей, проте робота з адаптації та інтеграції тих, хто повернувся, є не менш важливою. Це потребує комплексного підходу та підтримки, спрямованої на те, щоб молодь могла знову стати повноцінними авторами власного життя.
“Молодь обирає Україну”: Комплексна програма підтримки
Фонд Ріната Ахметова у співпраці з Офісом омбудсмена України та Міністерством молоді та спорту започаткував пілотний проєкт “Молодь обирає Україну”. Ця комплексна програма розроблена для надання всебічної підтримки 20 молодим людям, які пережили окупацію або були незаконно депортовані. Основна мета проєкту – допомогти їм успішно реінтегруватися в українське суспільство та відновити контроль над власним життям.
Роль менторства у відновленні
Одним із ключових механізмів програми є менторство. Досвід, знання, професійні зв’язки та просто психологічна підтримка з боку досвідченої людини можуть стати потужним стимулом для молоді, яка починає життя з чистого аркуша. Ментори покликані допомогти учасникам проєкту знайти свій професійний шлях, реалізувати потенціал та сформувати позитивне бачення майбутнього в Україні.
Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова, підкреслює:
“Повернути молодь додому недостатньо. Потрібно допомогти їй повернути контроль над власним життям, побачити майбутнє в Україні й отримати реальні інструменти для самостійності. Це головне завдання, яке ми ставимо перед собою.”
Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова
Проєкт знайомить із 20 учасниками, розкриваючи їхні особисті історії, мрії та плани. Одночасно проєкт активно запрошує професіоналів, які готові поділитися своїм досвідом та підтримати молодь на старті нового етапу життя, ставши менторами для учасників.
Бажаєте стати ментором для одного з учасників? Долучитися до проєкту можна за посиланням.
Історії учасників проєкту
Ксенія-Анастасія Вʼюнкова, 19 років, Київ:
Ксенія повернулася з окупації влітку 2024-го. Після дистанційного завершення української школи та складання іспитів, вона вступила до Київського національного університету культури і мистецтв. Дівчина мріє працювати в івент-сфері, організовуючи масштабні заходи, зокрема на дипломатичному рівні. “Я хочу допомагати іншим молодим людям обирати свій шлях, адже на власному досвіді знаю, як це складно будувати життя заново”.
Данило Розвозов, 22 роки, Київська область:
На початку 2022 року Данила примусово евакуювали з Маріуполя до Росії. Наприкінці того ж року він повернувся до України після звільнення його матері з полону. Нині Данило навчається у педагогічному коледжі за спеціальністю “Фізична культура і технології”, плануючи продовжити освіту в університеті. Його цікавить адаптивний спорт для ветеранів, і в майбутньому він прагне стати спортивним інструктором. “Для мене повернення в Україну – це повернення додому. Тут мої люди, моя країна, моє майбутнє. Я хочу, щоб якомога більше молодих людей теж могли повернутися й будувати своє життя тут”.
Юлія Драгомерицька, 18 років, Київська область:
Юлія повернулася на підконтрольну Україні територію влітку 2024-го. Одним із найбільших викликів після повернення стало відновлення стосунків із близькими. Наразі Юлія навчається графічного дизайну та прагне зробити перший професійний крок у сфері дизайну або маркетингу, здобувши практичний досвід.
Аліна, 18 років, Київ:
У 2024 році Аліна повернулася в Україну, щоб здобувати освіту в українському виші. Вона навчається в Київському національному університеті будівництва і архітектури. Самостійно навчившись малювати, дівчина успішно склала творчий конкурс. Аліна прагне розвиватися в дизайні, мріючи створювати візуальний контент для відеоігор. “Що для мене повернення в Україну? Це свобода. Не варто чіплятися за будівлю, де ти виріс, адже можеш побудувати нову”.
Ольга, 19 років, Київ
Володимир Бондаренко, 19 років, Чернігівська область
Данило Розвозов, 22 роки, Київська область
Тетяна Дорошок, 19 років, Кривий Ріг:
Тетяна повернулася в Україну в грудні 2023-го, керуючись міркуваннями безпеки. Вона дистанційно навчається в педагогічному університеті. Маючи творчий потенціал (грає на гітарі, пише тексти), Тетяна шукає стабільності та підтримки для подальшого розвитку та визначення професійного шляху.
Ольга, 19 років, Київ:
Ольга почала будувати життя в Україні після повернення. Закінчивши школу екстерном, вона вступила до Київського університету імені Бориса Грінченка на спеціальність “Право”. Ольга прагне створити громадську організацію для допомоги постраждалим від окупації. “Є теми, які мені болять – ті, що стосуються людей, які виїхали з окупованих територій, та внутрішньо переміщених осіб. Я сама пройшла через цей шлях майже без будь-якої підтримки, тому розумію, наскільки це непросто”.
Злата Джуанішова, 18 років, Київ:
Злата провела понад два роки в окупації, навчаючись дистанційно в українській школі під вигаданим ім’ям. Після повернення в Україну влітку 2024-го, вона навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Захоплюючись мовами та культурами, Злата планує пов’язати майбутню професію з роботою з текстами – редактурою чи перекладом.
Сергій Савченко, 19 років, Київ:
У 2024 році Сергій повернувся в Україну, самостійно відновлюючи документи та облаштовуючи життя. Він вступив до Київського політехнічного інституту на спеціальність “Комп’ютерні науки”, але розглядає можливість переходу на теплоенергетику. Попри труднощі зі здоров’ям, Сергій готовий долучатися до волонтерських ініціатив, прагнучи підтримати інших. “Я взагалі не знав про існування організацій, які можуть допомогти. Але коли приїхав, мені почали дзвонити різні фонди – пропонували ліки, кошти, одяг. Тепер я також прагну підтримати інших”.
Іван Багров, 18 років, Запоріжжя:
Іван повернувся в Україну у червні 2025-го для продовження навчання. Він навчається на першому курсі Мелітопольського державного педагогічного університету за спеціальністю “Тренерська діяльність” та працює вантажником. Іван прагне поступово створити для себе краще майбутнє, цінуючи освіту та готовий докладати зусиль.
Аліса Темна, 18 років, Київ
Іван Саранча, 19 років, Київ
Іван Метрович, 19 років, Полтава
Віра Філонова, 19 років, Вінниця:
Віра ухвалила рішення про повернення з Сімферополя ще у 2021 році, реалізувавши його у 2025-му. Вона навчається на соціальну працівницю у Вінницькому державному педагогічному університеті, прагнучи допомагати дітям внутрішньо переміщених осіб та молоді. Особистий досвід повернення підсилює бажання Віри працювати у соціальній сфері. “Не соромтеся приймати допомогу. Спочатку я завжди відмовлялася – здавалось, це не для мене. А тепер розумію: саме так відкриваються найкращі можливості”.
Ігор Кравченко, 20 років, Київ:
У липні 2023-го Ігор повернувся з окупованого Бердянська, свідомо обравши Україну для здобуття освіти. Він перебуває в періоді пошуку професійного шляху та відновлення. Його цікавить юридична сфера, де він хотів би допомагати іншим.
Іван Метрович, 19 років, Полтава:
Іван провів кілька років в окупації на Луганщині. У червні 2025-го він разом із родиною повернувся на підконтрольну територію. Навчаючись у Полтавському педагогічному університеті, Іван координує волонтерську програму допомоги літнім людям. Він бачить себе у сфері, де зможе захищати та підтримувати інших, мріючи створити власний фонд підтримки молоді. “Коли на кордоні побачив табличку «Україна», я просто заплакав від щастя”.
Даніїл Карімов, 19 років, Миколаїв:
Даніїл повернувся на підконтрольну територію у 2025-му, батьки залишилися в окупації. Він визначився з напрямом розвитку – автомобільна сфера, де мріє стати автослюсарем. Даніїл цілеспрямований і здатний долати складні обставини, потребуючи практичної підтримки для реалізації професійних планів.
Ксенія-Анастасія Вʼюнкова, 19 років, Київ
Віра Філонова, 19 років, Вінниця
Іван Саранча, 19 років, Київ
Володимир Бондаренко, 19 років, Чернігівська область:
Володимир повернувся до Чернігівської області у вересні 2024-го. Два роки він самостійно заробляє на хлібокомбінаті, забезпечуючи родину. Володимир прагне отримати водійські права та вивчати англійську мову. “В Україні нікого не принижують, як в окупації, тут є право говорити вільно, і це для мене дуже важливо”.
Ростислав Ткач, 19 років, Львів:
Після повернення на підконтрольну територію у 2025-му, Ростислав живе у Львові, навчається онлайн та підробляє. Його цікавлять психологія, медицина та режисура. Ростислав витривалий і самостійний, любить читати, малювати та подорожувати.
Олег Вербицький, 18 років, Одеса:
Бажання жити на своїй землі та будувати майбутнє в Україні мотивувало Олега повернутися у 2025-му. Він навчається на економічному факультеті Одеського національного економічного університету та підпрацьовує. Олег захоплюється боксом і бейсболом, планує кар’єру у фінансовій сфері. “За цей рік я вже почав формуватися як чоловік. Прийшло розуміння, що мені потрібно і заробляти, і навчатися, і здобувати освіту”.
Данило Бережний, 18 років, Дніпро:
Данило повернувся на підконтрольну територію у вересні 2024-го. Він навчається дистанційно у Дніпровській політехніці за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”, цікавиться IT і мріє стати системним адміністратором або програмістом.
Нікіта Мордвінов, 19 років, Київ:
У липні 2025-го Нікіта повернувся з Каховки. Зараз він живе в Києві з мамою, розглядає нові освітні траєкторії. Нікіта захоплюється кулінарією та ресторанною справою, мріючи відкрити власне кафе.
Злата Джуанішова, 18 років, Київ
Аліна, 18 років, Київ
Сергій Савченко, 19 років, Київ
Аліса Темна, 18 років, Київ:
Після окупації Маріуполя та перебування в Криму, Аліса повернулася в Україну у квітні 2024-го. Вона навчається у Фаховому київському коледжі електронних приладів, опановуючи програмування. Аліса прагне здобути вищу освіту та побудувати кар’єру в IT. “Навіть зараз, коли над Києвом літають ракети та дрони, місто все одно цвіте, і це мене надзвичайно підтримує”.
Іван Саранча, 19 років, Київ:
Іван повернувся в Україну у 2025-му, прагнучи будувати майбутнє тут. Він працює, але не полишає планів продовжити навчання. Іван має виражений творчий потенціал: займається скульптурою, 3D-моделюванням, дизайном персонажів та цікавиться архітектурою. Він готовий стати ментором для інших учасників проєкту. “У Луганську все ще залишаються люди, яким небайдужа Україна. Тож я обов’язково ще повернуся туди, коли моє рідне місто знову буде українським”.
Якщо ви хочете стати ментором для одного з учасників проєкту, перейдіть за посиланням.