Українська фристайлістка Катерина Коцар пробилася до першого в історії України фіналу у біг-ейрі на Олімпійських іграх. Після змагання вона отримала освідчення від свого коханого — офіцера Збройних Сил України.
Українська фристайлістка Катерина Коцар після історичного досягнення – виходу у фінал ОІ-2026, почула важливе питання від коханого – військовослужбовця ЗСУ, про це інформує УНН, спираючись на дані НОК та Суспільне Спорт.
Подробиці
Українська фристайлістка Катерина Коцар здолала напружену кваліфікацію у біг-ейрі на XXV зимових Олімпійських іграх. Незважаючи на непрості погодні умови та не надто задовільне самопочуття останніми днями, Катерина проявила стійкість: після двох переконливих спроб вона до останнього залишалася у зоні проходження та з 11-м результатом здобула квиток до фіналу. Таким чином, срібна медалістка Кубка світу 2025 з біг-ейру вперше в історії України потрапила до фіналу у даній дисципліні на Олімпійських іграх.
У коментарі для “Суспільне Спорт” Катерина поділилась емоціями від потрапляння у фінал, розповіла про стан здоров’я та несподівану пропозицію від коханого — воїна ЗСУ.
Про почуття та стан
“Просто дивовижна ніч і багато різних подій. Я ще не в змозі усвідомити ані одне, ані інше (події), тому на це питання відповім трішки згодом. Звісно, хто здогадувався про освідчення? Відверто кажучи, останні кілька днів я почувалася кепсько, і я була безмежно рада прокинутися, відчуваючи силу для виступу. Поміркувала, що найбільшим успіхом буде просто виступити, виступити добре. Здається, це вийшло”, — поділилася Катерина Коцар.
Про умови та олімпійський трамплін
“Дійсно, чудовий трамплін, відмінний стан снігу. Увесь день падав сніг, я увесь день хвилювалася, щоб він припинився до початку наших змагань, оскільки сніг під час стрибків зовсім не допомагає. І снігові умови чудові, і сам трамплін відмінний — все чудово”, — зауважила спортсменка.
Про акцію на підтримку Владислава Гераскевича
Після змагань Катерина продемонструвала на камеру напис на рукавичці “Freedom of memory” (“Свободу пам’яті”): “Чесно кажучи, коли Владислава дискваліфікували, це дійсно стало дуже сумною для мене новиною, я дуже глибоко цим перейнялась. Взагалі думала, що потрібно зробити щось таке дуже важливе. Але згодом ці думки почали мене дещо виснажувати. Тому я зупинилася на ідеї, яка для мене здалася найбільш приємною, гармонійною та зрозумілою. І от якраз перед третьою спробою зробила цей напис”.