Ресурс StopOdrex, що акумулює розповіді пацієнтів резонансної лікарні, знову доступний для користувачів, незважаючи на три попередні блокування. Співзасновниця ініціативи StopOdrex Христина Тоткайло зазначила, що відтепер активісти та всі зацікавлені особи мають змогу спілкуватися одночасно через дві платформи: веб-сайт і канал у Telegram.
Інтернет-ресурс StopOdrex, де розміщуються розповіді людей про їхній досвід отримання медичної допомоги в одеській лікарні Odrex, поновив свою діяльність на іншому домені після трьох випадків блокування. Про це поінформувала одна із засновниць руху Христина Тоткайло, передає УНН.
Онлайн-платформа StopOdrex, заснована сім’ями померлих пацієнтів та особами, котрі вважають себе потерпілими від лікування в клініці Odrex, знову функціонує. Тепер взаємодія між учасниками руху та зацікавленими особами здійснюється через два канали комунікації: веб-сайт і канал у Telegram. Про це активістка Христина Тоткайло повідомила у себе на сторінці в Facebook.
Після трьох блокувань і спроб ліквідувати наш ресурс, що містить історії людей про негативний досвід лікування в лікарні Odrex, нам вдалося відновити працездатність сайту. Це означає, що у нашого руху StopOdrex є два канали для спілкування: веб-сайт і Telegram-канал
– написала Христина Тоткайло
Як раніше повідомляло УНН, сайт StopOdrex тричі припиняв свою діяльність внаслідок звернень компаній, пов’язаних з лікарнею Odrex. Після чергового блокування активісти створили Telegram-канал, щоб підтримувати оперативний зв’язок з людьми, охочими поділитися власними спогадами про отримане лікування.
Після відновлення функціонування сайту, за словами Христини Тоткайло, платформа продовжить реалізовувати своє основне завдання – збір розповідей людей та поширення інформації про хід судових процесів і суспільної дискусії навколо “Справи Odrex”.
На веб-сайті StopOdrex, як і раніше, ми публікуємо історії людей, які постраждали від лікування в одеській лікарні “Одрекс”, а також історії родин пацієнтів, яких вже немає серед живих, але їхні близькі бажають поділитися пережитою трагедією. Усі ваші розповіді публікуються виключно анонімно в цілях безпеки, а особисті дані не розголошуються. Ми створили ці ресурси, щоб правда не була забута. Щоб люди, які втратили рідних або здоров’я, не залишалися наодинці зі своїм горем. А також, щоб запобігти виникненню подібних трагічних ситуацій у майбутньому
– зазначила вона.
Варто зазначити, що рух StopOdrex є громадською ініціативою сімей померлих пацієнтів клініки Odrex та осіб, які вважають себе жертвами лікування в цьому закладі. Головною метою руху, за словами самих активістів, є накопичення свідчень, взаємна підтримка потерпілих і донесення до громадськості інформації про перебіг так званої “Справи Odrex”.
Нагадаємо
Стимулом для активного розголошення “Справи Odrex” стала кончина бізнесмена Аднана Ківана в цій клініці. Відомо, що він проходив там курс лікування з травня по жовтень 2024 року. Після його смерті двом лікарям було пред’явлено підозру в неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України).
Згодом стало відомо, що йдеться про завідувача відділення хірургії Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже одразу після кончини Аднана Ківана. Слідчі органи, спираючись на результати експертизи, вважають, що дії саме цих двох медиків призвели до летального випадку.
Після того, як українські ЗМІ почали активно висвітлювати резонансну смерть бізнесмена в лікарні Odrex, все більше людей вирішили публічно розповісти про власний досвід лікування в цьому медичному закладі, а також про кримінальні розслідування, в яких фігурує дана клініка.
Зокрема, стало відомо, що на даний момент відкрито щонайменше 10 кримінальних проваджень, в яких фігурує скандальна Odrex. Вони розслідуються за різними статтями Кримінального кодексу України, зокрема за можливі випадки шахрайства, неналежного виконання професійних обов’язків медпрацівниками та навмисного вбивства.
Розголосу навколо розповідей пацієнтів також додав документальний фільм “Осине гніздо”, який став одним із перших масштабних публічних свідчень про лікування в приватній одеській лікарні. У фільмі люди, які вважають себе потерпілими, а також родичі тих, кого не вдалося врятувати після лікування, вперше відкрито поділилися своїми історіями, сподіваючись домогтися справедливості та попередити інших від можливих трагедій.
Однією з героїнь фільму стала Світлана Гук, котра втратила чоловіка після лікування в Odrex. За її словами, її чоловік звернувся до лікарні з пухлиною тимуса. Йому пообіцяли “нескладну операцію”, але під час лікування була проведена повна торакотомія, після якої виникли серйозні ускладнення. Пацієнта підключили до апарату “штучної нирки”, а щоденні рахунки за перебування в клініці, за словами жінки, досягали 80–90 тисяч гривень.
Найбільш шокуючим моментом, за словами вдови, стало те, що, коли вона увійшла до палати чоловіка, там було холодно “як у морозильній камері”, а під його ковдрою працював нагрівач повітря. Світлана переконана, що клініка продовжувала підтримувати тіло її чоловіка на апаратах вже після настання клінічної смерті, щоб виставити більший рахунок, оскільки перебування в приватному медичному закладі тарифікується за добу.
Після смерті чоловіка жінка не змогла оплатити виставлений рахунок, після чого, за її словами, клініка подала на неї до суду та почала чинити тиск. Вдова стверджує, що психологічний тиск був настільки сильним, що вона навіть думала про суїцид.
Ще одну історію у фільмі розповідає пацієнт Володимир. Він звернувся до лікарні для проведення нескладної планової операції, але вже на наступний день після хірургічного втручання його стан різко погіршився. Згодом з’ясувалося, що легені чоловіка уражені на 85%, хоча причиною звернення до лікарні не були проблеми з дихальною системою.
Родині пацієнта лікарі Odrex пояснили це зараженням бактерією Serratia marcescens, яка може передаватися через нестерильне обладнання або брудні руки. Стан пацієнта стрімко погіршувався, він майже не міг дихати і був введений у медикаментозну кому.
Лікування вимагало значних фінансових витрат, і зрештою у сім’ї закінчилися кошти. Тоді, за словами дружини Володимира, Odrex запропонував “вимикати світло” – тобто відключити чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його врятувати неможливо. Незважаючи на це, Володимир вижив, але вийшов з клініки зі значно підірваним здоров’ям і суттєвою втратою ваги. При цьому у виписці, за словами родини, не було згадки про зараження інфекцією.
Іншою героїнею фільму стала киянка Христина Тоткайло – теперішня співзасновниця платформи StopOdrex. У її батька діагностували онкологічне захворювання. Консиліум лікарів у клініці “Феофанія” дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія до проведення хірургічного втручання становить небезпеку для пацієнта.
Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був присутній на консиліумі, запропонував продовжити лікування в одеській лікарні Odrex, де працює його дружина, онколог Марина Бєлоцерковська.
Після прибуття до Одеси батькові Христини призначили п’ятиденний курс інтенсивної хіміотерапії та одразу запланували другий. Пацієнтові встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами доньки, лікарі майже не контролювали її стан. До моменту виписки в місці встановлення гастростоми утворився наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька Христини різко погіршився: відмовили нирки, з’явилися численні ускладнення. На повідомлення родини про критичний стан помічниця лікарки Бєлоцерковської, за словами Христини, відповіла, що родина звернулася до неї у вихідний день, і всі питання потрібно вирішувати в понеділок.
Родина витратила на лікування понад 250 тис. грн, однак врятувати батька не вдалося – він помер. Христина Тоткайло переконана, що призначення інтенсивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою.
Автори фільму наголошують, що велика кількість подібних історій свідчить про системний характер проблеми, яку, на їхню думку, мають розслідувати правоохоронні органи та перевірити відповідні державні установи.