Визначення очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо впливає на державну безпеку, обороноздатність та захищеність важливої авіаційної інфраструктури. Власне тому, вибір між прозорим змаганням та непублічним затвердженням являє собою вибір між фаховим керівництвом і політичними небезпеками у стратегічно важливій галузі. Організація відкритого змагання – це єдиний спосіб зменшити загрози для держави та гарантувати довіру до рішень влади.
Обрання голови Державної авіаційної служби України вже давно вийшло за межі звичайної кадрової процедури. По суті, мова йде про обрання способу управління стратегічно важливим регулятором: відкритого та компетентного або ж прихованого, непублічного й політично зумовленого. І саме зараз уряд стоїть перед вибором, який матиме безпосередні наслідки для обороноздатності держави. Як слід вчинити уряду щоб зберегти одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
З точки зору формальностей Кабінет міністрів може призначити голову Державної авіаційної служби України без відкритого змагання – військовий стан це дозволяє. Проте головне слово тут – може, а не має. Адже чинне законодавство не забороняє оголошення відкритого відбору навіть у воєнний час. Більше того, практика проведення відкритого змагання на посаду неодноразово використовувалась урядом вже після 2022 року. Тобто питання – не в юридичних обмеженнях, а виключно в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, надання дозволу підприємствам на ринок, безпеку перельотів, а також за рішення, що напряму впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Помилка або навмисне шкідливе рішення в цій сфері – це не просто управлінський недолік, а загроза для державної безпеки.
Саме тому ситуація навколо одного з кандидатів на голову органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає чимало питань.
Як раніше інформував УНН, Зелінський у галузі авіації не новачок – він працював заступник голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної сфери пов’язують період його роботи із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник авіапарк Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові запитання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш гучних рішень авіаційної сфери, прийнятих уже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Йдеться про застосування документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перевірки льотної придатності літаків на підставі рішень цього підприємства, фактично узаконюючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент вже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками фахівців, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі загрози для державної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці небезпеки вже стали об’єктом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його затвердження. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі прагнення Кулеби призначити керівника Державної авіаційної служби України без відкритого змагання виглядає щонайменше дивно. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично передбачав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і зіставлення альтернатив. Саме цього, вочевидь, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, відбір за критерієм лояльності, а не професійності, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути трагічними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення змагань на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни знаходяться в процесі прийняття. Тож спроби призначити голову Державної авіаційної служби України “швидко і тихо” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий відбір на посаду голови авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не перешкоджає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати дійсно компетентного керівника. Прозорий відбір зменшує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і покаже, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.