На думку експерта Сергія Шабовти, СБУ слід дослідити діяльність ексзаступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської компанії, що перебуває під санкціями. Це могло принести росії мільйони доларів прибутку.
Рішення чиновників у царині авіаційної безпеки під час воєнних дій мають оцінюватися не тільки з точки зору формального додержання правил, а й з огляду на реальні небезпеки для національної безпеки. Власне тому дії колишнього заступника директора Державіаслужби Ігоря Зелінського, котрий був залучений до прийняття рішень на підставі документів російської підсанкційної фірми, наданих вже після широкомасштабного вторгнення, потребують окремої та професійної ревізії Службою безпеки України. Таку думку у коментарі УНН висловив фахівець з питань безпеки Сергій Шабовта.
В кінці грудня віцепрем’єр Олексій Кулеба подав кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду очільника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Можливо, таким чином він намагається уникнути проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір планують відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського увільнили з посади заступника директора Державіаслужби в лютому минулого року. Як інформував УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують час роботи Зелінського на посаді заступника директора Державіаслужби (2020-2025 роки) як період системного і навмисного нищення транспортної авіації. Якщо в 2016 році в державному реєстрі було більше ніж 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилось тільки два, та й ті не мають льотної придатності.
Фахівці зауважують, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці борти були вилучені з українського реєстру та фактично перейшли під керівництво росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для використання Іл-76 в Україні, що безсумнівно є підривом обороноздатності держави.
До того ж, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової волокіти з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно засвідчив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Проте, вже через пів року, в грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як результат використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід відзначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.
Окрім того, Зелінський знехтував тим фактом, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин супроти держави
Зі слів Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично уразливим, проте після їх впровадження держава все ж повинна забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Адже за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, пов’язаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку можливих рішень або дій, котрі створювали умови для взаємодії з підсанкційними суб’єктами або узаконення їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин супроти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже жорсткі і грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, тому що вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Тому що те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин супроти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – відзначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зазначив, що РНБО не має контрольних функцій, тому що її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Власне тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої взаємодії, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.