Міжнародні фіндомоги готові надати рекордні інвестиції Україні – лише ЄБРР вклав €2,4 млрд у 2024 році, а через Ukrainian Investment Framework вже зібрано €9,3 млрд. Однак існує суперечливість: ці ресурси доступні переважно великим компаніям з бездоганними показниками. Інші українські підприємства не отримують фінансування через високі вимоги донорів та недостатнє відповідність міжнародним стандартам. Внаслідок цього Україні загрожує недоотримання сотень мільйонів інвестицій саме в момент, коли вони критично необхідні для відновлення. Про можливі шляхи вирішення цієї ситуації розповідає співзасновник DataDriven Тарас Проданюк
Придбайте річну підписку на шість видань Forbes Ukraine за вартістю чотирьох номерів. Якщо ви віддаєте перевагу якості, ґрунтовності та практичним кейсам, ця пропозиція ідеально підійде для вас.
Міжнародні фінансові організації готові фінансувати Україну: ЄБРР інвестував рекордні €2,4 млрд у 2024 році, а з початку повномасштабної агресії – майже €6,2 млрд. Спільно IFC, ЄБРР та DFC виділили $480 млн українському аграрному сектору, а через Ukrainian Investment Framework (UIF) загалом зосереджено €9,3 млрд, з яких €7,8 млрд – це кредитні гарантії, а €1,5 млрд – комбіноване фінансування.
На Ukraine Recovery Conference 2025 в Італії IFC презентувала нові програми для підтримки приватного сектору, а Єврокомісія запустила Фонд відновлення зі стартовим капіталом €220 млн. Проте українські компанії стикаються з труднощами у доступі до цих коштів.
Популярне Категорія Гроші Дата 01 вересня Амбітний «Приват», динамічний mono та слабкі держбанки. Підсумки банківського сектору за перші шість місяців. Сім діаграм
Бізнес – головний драйвер відновлення
За оцінками Світового банку, потреби у відбудові України на найближче десятиріччя сягають близько $524 млрд. Приватні іноземні інвестори досі уникають ризиків: навіть світовий гігант BlackRock тимчасово припинив спроби залучення коштів для Фонду відновлення України.
Високі геополітичні загрози та нестабільність унеможливлюють активне залучення приватного капіталу до відбудови економіки. У цих умовах основними інвесторами залишаються міжнародні фінінституції (IFIs) та білатеральні інститути розвитку (DFIs).
Фінансові механізми донорських організацій. П – позика, ГР – гарантії, TД – технічна допомога, К – капітал, Г – гранти Фото DataDriven
Загроза: ресурси існують, але доступ обмежений
Незважаючи на наявність коштів, багато українських ініціатив не можуть ними скористатися. Основних причини дві:
- Надмірно високі вимоги IFI та DFI до інвестиційних пропозицій;
- Недостатній рівень підготовки українських компаній.
Першою проблемою є занадто жорсткий відбір проєктів міжнародними організаціями. IFI та DFI фінансують переважно компанії з поручителями (наприклад, материнськими структурами), що мають стабільні фінансові потоки. В Україні таких підприємств нараховується лише кілька десятків.
Таким чином, кредити або інвестиції фактично доступні лише топ-гравцям, які здатні забезпечити мінімізацію ризиків через гарантії. Як наслідок, кошти формально є, але лише для «ідеальних кандидатів». Решта компаній змушені шукати дорожче фінансування або відтерміновувати реалізацію проєктів, втрачаючи конкурентні переваги.
Друга проблема полягає не у відсутності амбіцій, а в технічній непідготовленості. Багато українських пропозицій не відповідають критеріям інвестпривабливості: прогнозні фінанси надто оптимістичні, рентабельність недостатня, а ризиковість залишається високою.
Це особливо актуально для соціальних проєктів, які мають суспільну цінність, але не відповідають комерційній логіці. Інвесторам, зокрема IFI та DFI, потрібно бачити не лише соціальний ефект, а й фінансову вигоду.
Важливо усвідомити: проєкт має бути взаємовигідним для всіх сторін – бізнесу, інвестора та суспільства. Аналізуючи кейси клієнтів, експерти DataDriven виділили три головні перешкоди:
Внутрішня непідготовленість компаній. Понад 60% підприємств, які звертаються до DataDriven, не мають чіткої корпоративної структури, відповідної фінансової звітності за IFRS або ESG-стандартів. Для залучення міжнародних інвестицій необхідно не лише оголошувати, а й реалізовувати принципи сталого розвитку.
Відсутність посередницької підтримки. В Україні немає спеціалізованих органів, що сприяли б взаємодії між бізнесом та донорами. На практиці це змушує компанії самостійно витрачати значні кошти на підготовку документів, due diligence та юридичний супровід, що може коштувати десятки тисяч євро.
Це робить процес отримання фінансування дорогим та ризикованим, особливо для середніх підприємств.
Складність орієнтації серед інвесторів. Кожен інституційний інвестор має унікальні вимоги. Наприклад, данська EIFO при оцінці defence-проєктів обов’язково враховує відсутність китайських компонентів у ланцюжку постачання. Перевагою може стати участь данських партнерів у виробництві чи управлінні.
Подібних нюансів існують десятки: від структури власності до рівня локалізації виробничих процесів.
Шляхи вирішення: як подолати барʼєри
Для забезпечення доступу українського бізнесу до міжнародного фінансування необхідно зменшити розрив між вимогами інституцій та можливостями компаній.
Державі варто заснувати посередницьку агенцію (або розширити функціонал «Дія.Бізнес»), яка надаватиме безкоштовні консультації з підготовки інвестпропозицій та сприятиме комунікації з фіндомами. Це зменшить витрати бізнесу та забезпечить ефективну взаємодію з інвесторами.
Крім того, агенція має постійно взаємодіяти з IFI/DFI, сприяючи впровадженню більш гнучких умов.
Бізнесу необхідно діяти вже зараз. Компаніям слід вдосконалювати корпоративне управління та ESG-практики: почати з прозорої фінансової звітності та базових стандартів сталого розвитку. Це не лише дозволить залучати інвестиції, а й стане перевагою на європейському ринку, де довіра та прозорість є ключовими факторами.
Без стратегічного підходу Україна може втратити мільйони євро доступного фінансування. Під час відбудови це неприпустимо.
Детальніше про «Інституційну архітектуру фінансування бізнесу: міжнародний та національний контекст» можна дізнатися за посиланням.