Професор Університету Каліфорнії (Берклі) та радник голови НБУ Юрій Городніченко про рішення НБУ відмовитися від фіксованого курсу долара. Як це працюватиме? Чи вистачить у Нацбанку ресурсів? Як гнучкий курс впливатиме на інфляцію? Чому від фіксованого долара потрібно було обов’язково відмовлятися? Інтерв’ю
Чи вдало Нацбанк обрав момент для повернення гнучкого курсу
Починаючи з 3 жовтня, НБУ відмовляється від фіксованого курсу долара. Чи своєчасно Нацбанк зробив цей крок?
Це дуже важливе рішення. Гнучкий обмінний курс зробить нас сильнішими. Фіксований курс виконав свою роль, стабілізувавши економіку. Але часи змінюються. Ми маємо великі резерви, економіка поступово відновлюється, інфляція стабільно знижується. Тобто склалися всі умови, коли від фіксованого курсу можна точно відмовлятися.
Щодо вибору часу – це можна було зробити місяцем раніше чи пізніше. Головне, що ми добре готові до цього.
Восени тиск на гривню на валютному ринку посилюється, тоді як весна-літо є традиційним періодом укріплення гривні. Це показала і динаміка роздрібного курсу цього року. Чи не запізнився НБУ з рішенням на кілька місяців?
Теоретично це можна було зробити і рік тому. Але питання у тому, наскільки ми до цього підготовлені. Йдеться не лише про НБУ, а і про уряд, банки, партнерів України. Курс однозначно треба було рефіксовувати. Добре, що це зробили зараз. Наприклад, взимку це було би складніше.
Наскільки у НБУ достатній запас міцності з погляду золотовалютних резервів, щоб впевнено дотримуватися обіцянки згладжувати усі можливі значні коливання курсу?
Позиція справді сильна. Є цілий комплекс заходів. Резерви – це, так би мовити, перша лінія оборони. Далі є валютний контроль, комунікації. До того ж ми не знаходимося у ситуації, коли економіка зовсім не генерує валюту. Ми експортуємо, приплив валюти є. Якщо додати ці потоки до рівня резервів, я вважаю, що НБУ зможе спокійно керувати ситуацією.
Голова НБУ Андрій Пишний, прем’єр-міністр Денис Шмигаль і міністр фінансів Сергій Марченко
У розмові з нами на тему рефіксації курсу один із банкірів зазначив, що це було очікуване рішення ще й тому, що у низці країн-конкурентів України з експорту (Китаї, Туреччині, РФ) відбулася суттєва девальвація нацвалют. Чи є це додатковим суттєвим фактором тиску на гривню в умовах гнучкого курсоутворення?
Звичайно, це тисне. Фіксація курсу, з одного боку, створює відчуття стабільності в країні, але з іншого – заважає нам з погляду експорту. Тільки плаваючий курс здатен встановити золоту середину, де будуть враховані інтереси усіх. Але правильно, що НБУ буде спочатку суттєво обмежувати коливання курсу на ринку. Так ринок і економіка легше звикатимуть до нової реальності.
Якою загалом є ситуація у світовій економіці для країн, що розвиваються?
Девальвації у РФ чи Туреччині не означають, що усі ринки, що розвиваються, почуваються погано. Це особливості їхніх економік і поганої економічної політики. Якщо взяти, наприклад, Бразилію, там навпаки є профіцит платіжного балансу і загалом все добре.
Але для України це не надто близька історія. Ми фактично відʼєднані від світових фінансових ринків, тому тренди країн, що розвиваються, не надто впливають на нас.
Як гнучкий курс вплине на резерви НБУ, інфляцію та облікову ставку
Яким може бути наступний етап для НБУ з погляду його впливу на ринок?
Може бути певний коридор (коливання у певних межах; у разі виходу за них регулятор повертає курс у коридор інтервенціями, – Forbes). Головна ідея – обмежувати коливання на ринку на першому етапі, щоб поки триває період турбулентності, люди не кидалися в обмінники і не робили інші безглузді речі.
Після того як всі звикнуть до думки, що гривня може не тільки послаблюватися, а й посилюватися (як ми побачили навіть під час війни на готівковому ринку), ринкові коливання поступово збільшуватимуться, а валютні обмеження навпаки будуть послаблюватися.
Тут неможливо говорити щось у категоріях календарних дат, оскільки багато що залежить від ситуації на фронті, міжнародної допомоги, інших викликів. Але головне, що плаваючий курс дозволить нам легше пристосовуватися до різних обставин.
Ситуація з міжнародною допомогою Україні наступного і навіть цього року залишається невизначеною. Тобто НБУ до кінця не розуміє, на які обсяги резервів він може розраховувати. Чи послаблює цей факт позиції регулятора при переході на гнучке курсоутворення?
Гнучкий курс дає нам змогу витрачати менше резервів. Теоретично НБУ нічого не заважає і надалі утримувати курс на рівні 36,6 грн/$. Але при гнучкому режимі він може становити 36,5 грн/$ або 36,7 грн/$ – і Нацбанку не обовʼязково використовувати при цьому резерви.
Тому навіть якщо партнери будуть затримуватися з допомогою Україні, у нас є можливість на більш тривалий період розтягнути цю «подушку безпеки» і довше жити за рахунок власних ресурсів.
Чи буде тепер НБУ складніше контролювати інфляцію?
Різні інструменти добре пасують для різних часів. На початку війни фіксований курс був необхідністю. Але це теж канал трансмісійного механізму, тобто впливу на інфляцію. Зараз, коли ми маємо певну нормалізацію в економіці і стійкий тренд на зниження інфляції (думаю, ніхто не повірив би ще рік тому, що інфляція в Україні буде нижче 10% так скоро), регулятор може оперувати не тільки обліковою ставкою, а й обмінним курсом.
В Україні курс завжди був важливим елементом макроекономічних адаптацій. Думаю, він спрацює і цього разу.
Чи означає відмова від фіксованого курсу, що НБУ доведеться тепер довше утримувати високу облікову ставку, щоб компенсувати можливу девальвацію гривні?
Потрібно розуміти, що в умовах війни та дуже суттєвого фіскального домінування, коли уряд має великі державні видатки, центральний банк за будь-яких умов не може проводити мʼяку монетарну політику.
Висока облікова ставка – одна з умов, що зробила можливим повернення до гнучкого курсоутворення, оскільки це збільшує привабливість гривневих активів. Але тепер, коли НБУ відмовився від фіксованого курсу, у нього побільшало інструментів, як впливати на ситуацію в економіці. Зараз це і ставка, і курс, і валютні обмеження.
Наскільки суттєво це рішення наближує Україну до повернення до плюс-мінус ринкових умов з повністю плаваючим курсом та інфляційним таргетуванням?
Я думаю, під час війни про це точно не варто говорити. І навіть після перемоги повернення до ринкових засад, ймовірно, також потребуватиме певного часу.
Під час брифінгу, присвяченого гнучкому курсоутворенню, представники НБУ зазначили, що не виключають повернення до фіксованого курсу в разі певних екстремально негативних подій. Наскільки гіпотетична повторна фіксація ускладнила б у подальшому повернення до ринкових умов?
Я не думаю, що НБУ повернеться до фіксованого курсу. Для цього немає жодних передумов. Хочу нагадати, що усі попередні періоди фіксації курсу в Україні закінчувалися економічними катастрофами. Тому варто віддати Нацбанку належне за хід на випередження. Фіксований курс – це як наркотик, від якого тим важче відмовитися, чим довше ти ним користуєшся.
Яким буде наступний ключовий виклик для НБУ після повернення до гнучкого курсу?
На мій погляд, головне завдання – приборкання інфляції. Йде війна на виснаження, ми будемо ще довго жити в умовах фіскального домінування. Тому нам буде надзвичайно складно будувати щось в економіці та фінансувати армію за умов високої неконтрольованої інфляції.