Тенденції ринку праці: знущання на роботі не готові терпіти навіть за високу оплату

Фото: pexels.com

На вітчизняній арені зайнятості спостерігається стійкий парадокс: багато працедавців не можуть знайти персонал, але водночас значна кількість громадян залишаються без роботи.

Як трансформувалися службові відносини з моменту початку широкомасштабної війни, як часто люди залишають посади через неналежне ставлення керівництва і чи дійсно прихильність керівника та адекватне управління можуть бути більш значущими за заробітну плату? Відповіді на ці та інші питання – в статті Коротко про.

«Екстра максимум» став «базовим мінімумом»

Наталія Слинько. Фото: facebook.com/NatalkaSlynko

Під час війни значущість людського життя збільшилася в рази, і ніхто вже не хоче йти «на каторгу», де ти безправний, а твій працедавець – господар, вважає директорка консалтингової фірми TalentMatch, HR-фахівчиня Наталія Слинько.
– Навіть за великі кошти людина не бажає зносити нерозумне керівництво, маніпуляції свідомістю та систематичне знущання на робочому місці, – зазначає фахівчиня. – Чимало людей скоріше погодяться поступитися в оплаті праці (але теж не слід перебільшувати, оскільки за помешкання та харчування потрібно розраховуватися), ніж терпіти зверхнє ставлення на роботі. І це не тільки українська тенденція, просто саме у нас вона особливо виразна через підвищення цінності життя, коли кожен день може стати останнім.

Згідно зі словами Наталії Слинько, багато з того, що колись було «екстра максимумом», по суті давно стало «базовим мінімумом». До цього «мінімуму» входять офіційна зарплата, можливість відпочивати без частих переривань, вільні дні та відпустка для відновлення сил, наявність фідбеку про виконані завдання, відкрите обговорення з керівником щодо продуктивності, якості та подальшого кар’єрного зростання. А ще важливо, щоб  діяльність мала значення.

Домініка Іванова-Бекар. Фото: facebook.com/dominika.ivanova.bekar

На думку засновниці HR-агентства Bekar Consulting HR-експертки Домініки Іванової-Бекар, стверджувати, що образливе ставлення до працівників збільшилося у порівнянні з довоєнним періодом, було б не зовсім коректно: подібні ситуації існували й до війни.

Але суспільство змінюється, стає більш відкритим, і зараз такі випадки частіше виводять на широкий загал, їх більше обговорюють публічно. Разом з тим, експертка погоджується: вищезазначені тенденції дійсно існують, і вони поступово набирають обертів.

– Якщо подивитися ширше, ми бачимо еволюцію парадигми мислення особистості та зміну її позиції на ринку праці з об’єкта на суб’єкт, – підкреслила експертка у розмові з кореспондентом Коротко про. – Більшість людей вже усвідомлює, що робота – це не просто джерело прибутку, а й засіб самовираження, життєвий простір, де ми проводимо значну частину свого часу. Я б сказала, що все більше людей усвідомлюють власну цінність.

Але, продовжує Іванова-Бекар, є певні життєві обставини. Одна річ, якщо людина проживає у великому місті, де є великий вибір пропозицій від роботодавців, і зовсім інша – це життя на периферії, в невеликих містах та селах. Де, зрозуміло, кількість фінансово спроможних працедавців обмежена, і люди вибирають змиритися, зносити образливе та навіть принизливе ставлення, оскільки з різних причин не готові до радикальних змін.

На межі…

Слова експертів підтверджуються останнім дослідженням кадрового порталу, аналітики якого зібрали приклади реальних не надто приємних висловів роботодавців. Вони часто стають для працівників крайньою точкою, яку не слід переступати.

«У нас лікарняний (відгул) беруть тільки у крайньому разі», «обстріли, шахеди та вибухи – це не причина запізнюватись на роботу», «визначте, що для вас важливіше – родина чи робота»… Тут працівники бачать неповагу до себе та свого здоров’я, маніпулювання відчуттям провини («у важкі часи потрібно тримати рівень»), а також знецінення зусиль, які витрачаються на пристосування до умов війни. Роботодавцям важливо бачити не тільки факт присутності працівника на робочому місці, а й ціну, яку він за це сплачує, вважають аналітики. І пам’ятати: відгул – це не бонус і не презент, а законне право та спосіб зберегти сили людини.

«Ми працюємо не заради грошей, а заради ідеї» і «навіщо вам збільшувати зарплату, ви ж живете у батьків». Роботодавцям не варто забувати, навіть якщо працівник «захоплений» роботою, без чесної винагороди цей “запал” швидко згасає.

«За дверима черга бажаючих на ваше місце», «вас тут ніхто не затримує». Подібні фрази зазвичай виникають тоді, коли керівник не має інших засобів мотивації, окрім тиску. Там, де бракує стратегії та поваги, завжди з’являються залякування.

З досвіду Домініки Іванової-Бекар, образливий стиль управління керівника, який супроводжується переходом на особистості, входить в п’ятірку найчастіших причин звільнення. Інші поширені причини:

• це незадоволення рівнем заробітної плати, 
• відсутність можливості кар’єрного підйому та професійного росту,
• негативна атмосфера в колективі,
• а також порушення балансу між роботою та особистим життям, що призводить до виснаження.

Якщо порівнювати вікові категорії, то, каже Іванова-Бекар, молодь більш чутлива до питань порушення особистих меж, в них більш виражений запит на повагу, свободу, розвиток, гнучкість. Для більшості з них вирази на кшталт «будь вдячний, що тебе взагалі прийняли», викликає, м’яко кажучи, здивування, оскільки пропозицій роботи на ринку достатньо. І у випадках, коли їх не чують або вони потрапляють в образливі умови, вони набагато легше за старше покоління приймають рішення про звільнення.

– Якщо говорити про галузі, то IT, діджитал та креативна сфера відрізняються більш гнучкими умовами, рівною управлінською структурою з мінімальною кількістю рівнів корпоративної ієрархії та більш здоровою корпоративною культурою, – вважає HR-фахівчиня. – На підприємствах в сфері видобувної промисловості, виробництвах, охоронній та оборонній сфері, фермерських господарствах та, на жаль, в державних установах частіше зустрічається авторитарний стиль управління. Там трапляються ситуації, коли роботодавці зловживають своєю владою, якщо розуміють, що людина тим чи іншим чином залежить від них – як, наприклад, в ситуаціях з бронюванням для чоловіків.

– Найбільша розбіжність між тим, що очікує кандидат і що може запропонувати роботодавець – в сфері обслуговування: магазини, кав’ярні, різноманітні послуги, – зазначила Наталія Слинько в коментарі Коротко про. – Здебільшого це сфери з невисокою прибутковістю і великими витратами, тому історично зарплати тут низькі, але й сама робота не вимагає великої кількості навчання. Часто скаржаться кандидати в ІТ-сфері, де загалом культура вища, зарплати гідні, але при цьому буває досить токсичне середовище так званої hustle культури (спосіб життя, де все спрямовано на досягнення професійного успіху. – Авт.). Така культура організації сприяє виснаженню та виснаженню співробітників через штучний стрес, який створюють керівники.

На можна сказати, що всі відмовляться працювати в такій атмосфері, продовжує експертка. Зазвичай люди працюють і одночасно шукають іншу роботу. Звісно, вони не вкладаються в роботу, а роблять мінімум, щоб не звільнили. Водночас компанії, працюючи над продуктивністю, додають ще більше тиску на працівників, а вони, в свою чергу, ще менше залучені, і так по колу. З досвіду Наталії Слинько, близько 80% працівників готові перейти в іншу компанію. Можна тільки уявити масштаб цього явища та мотивацію до роботи таких спеціалістів.

– Найчастіше токсичне середовище створюють власники, які самі керують, але не навчаються і не розуміють, що на ринку праці вони конкурують із глобальним ринком, а не тільки з умовним ТОВ на сусідній вулиці, – підсумувала Слинько. – Статистично молодь легше звільняється «в нікуди», і не тільки тому,  що має кращі межі, але й тому, що не має стільки фінансових зобов’язань.

Де шукати роботу

З кожним роком на ринку праці з’являється все більше каналів з пошуку роботи. Деякі з них, каже Іванова-Бекар, розраховані на широке коло осіб – традиційні сайти з працевлаштування, такі як work.ua, rabota.ua. А деякі з них мають свою спеціалізацію, як наприклад Djinni, DOU для ІТ.

– Окрім галузі, важливе значення має і ранг посади, – зазначила експертка в розмові з кореспондентом Коротко про. – Наприклад, робітничі вакансії варто шукати на ОLX, Kabanchik.ua, але пошук роботи для керівників там буде не ефективним. Але, звісно, є й винятки.

Щодо «офісних вакансій», то пошукачам варто активно користуватися LinkedIn, звертати увагу на вакансії рекрутингових агенцій, підписуватися на відповідні телеграм-канали,  профільні групи в соціальних мережах, платформи – наприклад кар’єрна платформа Happy Monay та інші. Для більшої результативності пошуку роботи оптимальним буде поєднання якомога більшої кількості каналів пошуку.

Наталія Слинько погоджується: шукати роботу потрібно всіма доступними способами – єдиного способу, який на 100% спрацює, просто не існує. Що більше людина залучає можливостей, то більшим у неї буде вибір.

Источник: kp.ua