800 мільйонів планують віддати компаніям з орбіти проросійського політика Бойка

Керівництво держави – від Президента до Прем’єр-Міністра України – багаторазово підкреслювало, що підготовка до опалювального сезону є завданням загальнодержавного масштабу. Це означає, що усі державні інституції та їхні посадовці мали б об’єднатися задля забезпечення надійності газотранспортної системи України, яка виступає «артерією» української енергетики. 

У системі централізованого теплозабезпечення (ТЕЦ, котельні для міст) природний газ займає до 90% у структурі паливного споживання. Від того, наскільки належно функціонуватиме українська газотранспортна мережа щодо транспортування газу, залежить, чи буде тепло в оселях українців взимку.

Не заглиблюючись у технічні аспекти транспортування газу, слід зазначити, що для здійснення цього процесу, крім самих трубопроводів, необхідна комплексна інфраструктура, яка, зокрема, включає автоматичні газорозподільчі станції (АГРС). АГРС слугують для редукції високого тиску газу до заданого низького рівня та його підтримання з необхідною точністю. Також вони застосовуються для очищення, підігріву та обліку витрати газу в системі.

Функціонування газотранспортної системи неможливе без газорозподільчих станцій. Саме тому Росія активно « полює » на подібні об’єкти.

Закупівлею мобільних газорозподільчих станцій в Україні опікується державне підприємство ТОВ «Оператор ГТС України», яке у квітні поточного року оголосило проведення трьох конкурсних закупівель на придбання 13 мобільних АГРС (з пропускною спроможністю 10 000 нм³/год, 50 000 нм³/год та 120 000 нм³/год) на суму понад 1,1 мільярда гривень.

Результати проведення цих трьох тендерів дозволяють зробити припущення, що вкрай необхідні українській газотранспортній системі мобільні АГРС так і не будуть поставлені. Чому? По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел») раніше вже мали прецеденти зриву виконання державних контрактів. А по-друге, вони пов’язані з екс-головою Нафтогазу Юрієм Бойком, який нині є чинним народним депутатом та керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» (колишня ОПЗЖ), до якої, окрім нього, входив кум Путіна Віктор Медведчук. Тобто, проєкт відновлення енергетичної безпеки України планують доручити маріонеткам Росії. Як вони його реалізують і чи будуть взагалі – це риторичне питання.

Нові «українські» виробники з сумнівними схемами

Однією з вимог для участі у тендерах є підтвердження рівня локалізації – доказ того, що у виробництві товару присутня частка українського «компоненту». Наприклад, що окремі складові виробу виготовляються саме на території України, або що питома вага витрат на оплату праці становить не менше певного відсотка.

Підтвердження рівня локалізації здійснює Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати запит на включення товару до переліку продукції з підтвердженим ступенем локалізації.

І тут починається найцікавіше. Як ТОВ «Теплоенергокомплект», так і ПрАТ «Факел» подали запити до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно і буквально за кілька днів до проведення закупівель. Це означає, що раніше вони не усвідомлювали себе виробниками мобільних АГРС, ніколи раніше їх не виготовляли, а за лічені дні до тендера раптом з’ясували, що вони є «національним виробником». Щоправда, як з’ясується пізніше, з нульовим досвідом…

Саме ці компанії, зазначені на сайті Prozorro, за тиждень до торгів отримали статус «національних виробників» АГРС для участі у багатомільйонних тендерах.

Отже, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх одразу стало шість! Адже в цій якості, окрім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПрАТ «Факел», зареєструвалися ще чотири «спільники». Про це можна переконатися, просто ввівши слова «Мобільна автоматична газорозподільна станція» на офіційному сайті Prozorro в переліку локалізованих товарів.

Слід зауважити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але, отримавши фіктивний статус «національного виробника», можна приховати підконтрольність цих компаній проросійським силам.

Бажаєте доказів фіктивності статусу? Вони, як то кажуть, є у нас!

У заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник детально розкриває собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто вражають. Адже виявляється, що якщо порівняти заявлену Міністерству економіки собівартість АГРС зі ставками на торгах, то стає очевидним, що ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел» виграли з ціною, яка суттєво нижча за їхню ж собівартість! Це означає, що їм байдуже, чи призведе реалізація цих проєктів до збитків! Адже вони й не мають наміру їх виконувати!

Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ще раз – ці документи є у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість однієї АГРС на 10 000 м³/год становить 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).

Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м³/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Це означає 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» становить нібито 57 342 452,70 грн за одну АГРС, а через кілька днів (11 травня) це саме ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижчою за собівартість – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове зазнати збитків у майже 27 мільйонів гривень! Розумієте чому?

Аналогічна ситуація спостерігається і по двох інших торгах. У закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м³/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30% нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готовий понести збитки у понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не йдеш заради «матері-росії»…

У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм³/год переможною виявилася ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ «Факел» заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажі трьох АГРС 120 000 нм³/год ПрАТ «Факел» готове зазнати збитків у понад 50 мільйонів гривень!

Таким чином, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб зазнати збитків у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Це справді цікава історія!

А тепер просто простежимо примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємось як «національний виробник», щоб приховати сліди, які ведуть до Росії (нагадаймо, ні ТОВ «Теплоенергокомплект», ні ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не заробітку, а політичної волі «господаря». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС були зруйновані «шахедами», а нові не поставили агенти впливу. Профіт!

Чому ми так упевнені, що контракти будуть зірвані? А ось погляньте.

Терміни постачання мобільних АГРС у тендерах дуже стислі. Максимум 5 місяців. А такий товар навіть досвідчені світові компанії, як-от EMERSON, зазвичай виготовляють не менше року. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС – це дуже, дуже складна техніка), беруться їх виготовити майже за чотири місяці, та ще й продати на 30% нижче собівартості!

Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне запитання: за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення постачання?

Особливо враховуючи, що самі компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.

У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості або свідчить про те, що розрахунки локалізації не відповідають реальності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».

Локалізація була задумана як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року продемонстрували зовсім іншу модель.

Ці закупівлі були продумані та розпочаті ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України», проте, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке теж мало тісні зв’язки з ОПЗЖ, ця «відрізана» від розподілу державних коштів щупальця продовжує намагатись керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – побачимо найближчим часом.

І на завершення кілька уточнень.

Раптова зміна профілю

ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» має основний вид діяльності, пов’язаний з ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Prozorro показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.

Компанія взагалі не позиціонувала себе як виробника обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.

Така ж ситуація і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптом вирішив поставити їх зі знижкою 18 відсотків від власної собівартості.

Ще цікавіше виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку намалювали поспіхом, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.

До чого тут Бойко?

За інформацією з ділових кіл, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойком. До речі, протягом багатьох років головним консультантом та лобістом (по суті – «вирішувачем») комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі, такий собі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний з білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання щодо природного газу та газового обладнання в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок з розкраданням коштів «Укртрансгазу» «зам’яти» проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.

Категорично не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звісно, завжди буде зручно перекласти відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.