Чоловіка утримували неправомірно в ТЦК та СП, а потім призвали до армії без медичного огляду
Невідомі особи примусово доправили чоловіка до локації Індустріального ТЦК та СП та тримали 5 діб. Згодом його скерували на проходження військово-лікарської комісії, за висновком якої, особу визнали придатною до військової служби та мобілізували. Разом з тим, у зв’язку з відсутністю будь-яких медичних документів при собі, від проходження ВЛК він відмовився та фактично не пройшов медичне обстеження. Про це йдеться в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду, оприлюдненій 16 жовтня 2025 року.
23 листопада 2024 року чоловіка було примусово доставлено до локації Індустріального ТЦК та СП невідомими особами, де він необґрунтовано перебував до 27 листопада 2024 року включно. 25 листопада 2024 року через адвоката було направлено клопотання до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра з проханням винести рішення, яким негайно звільнити особу, яка перебуває в локації Індустріального ТЦК та СП. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2024 року у справі №202/13972/24 зобов’язано керівника надати відомості (документи), на підставі яких громадянина затримано та утримується в зазначеній будівлі Індустріального ТЦК та СП та негайно доставити до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра. Однак, службові особи проігнорували вказане рішення суду, яке вони отримали під розписку 26 листопада 2024 року. Крім того, після одержання зазначеного рішення, та після його ігнорування, за викликом адвоката до поліції прибула слідчо-оперативна група, яку пропустили в приміщення для з’ясування реальності його перебування у вказаному приміщенні та підстави невиконання рішення суду. При цьому, згідно з рапортом слідчого, який прибув на виклик, він дійсно перебував в будівлі вказаного (рапорт додається), що підтверджує скоєння службовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч. 3 ст. 382 Кримінального Кодексу України. У діях службових осіб проглядається склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 Кримінального кодексу України. 3 лютого 2025 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/14514/24, скаргу адвоката, в інтересах громадянина на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні даних про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч .2 ст. 397 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 6 грудня 2024 року задоволено та зобов’язано уповноважену посадову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 КК України за заявою адвоката від 6 грудня 2024 року. На момент подання позову, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесених даних про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 КК України не було надано. Його 27 листопада 2024 року примусово було направлено на проходження військово-лікарської комісії, за висновком якої, останнього було визнано придатним до військової служби та здійснено призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Разом з тим, у зв’язку з відсутністю будь-яких медичних документів при собі, від проходження ВЛК він відмовився та фактично не пройшов медичне обстеження. Крім іншого, не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії та повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. На підставі вищевказаного, вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено не у відповідності до чинного законодавства, протиправно та незаконно, були проігноровані всі зауваження громадянина під час проведення його призову на військову службу, шляхом направлення його до військової частини для подальшого проходження військової служби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Ним на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції відмінити рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
У відгуку на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Яке рішення ухвалив суд?
Апеляційну скаргу чоловіка задовольнили частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 травня 2025 року в адміністративній справі №160/6554/25 скасували та прийняли у справі нове судове рішення. Позов задовольнили частково. Визнали протиправним і скасували наказ начальника, в частині призову на військову службу під час мобілізації громадянина до військової частини. Зобов’язали військову частину прийняти рішення про звільнення його від проходження військової служби та виключили солдата зі списків особового складу військової частини. В іншій частині позовних вимог відмовили.
“Відповідачем не надано, передбачених порядком №560, доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до будівлі Індустріального ТЦК та СП. На підставі викладеного встановлено відсутність будь-яких правових підстав для його перебування на території збірного пункту. З метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов’язання військової частини в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу. Колегія суддів зауважує, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб’єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Отже, у випадку видання суб’єктом владних повноважень, в цьому випадку начальником військової частини наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача. Колегія суддів з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів як позивача, так і інших громадян з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника військової частини про призов на військову службу під час мобілізації від 27 листопада 2024 року №286, в частині призову на військову службу під час мобілізації його до військової частини є протиправним та підлягає скасуванню. Беручи до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з’ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову”, – підкреслив суд.