Чоловік довідався про кредитний борг перед ПриватБанком у сумі 52 956 гривень, котрий виник внаслідок невдалої спроби здобуття допомоги ВПО в обсязі 3 тисячі гривень.
ПриватБанк змушує чоловіка сплатити кредитну заборгованість у розмірі 52 956 гривень. Проте виявилося, що цьому передувала його спроба одержати допомогу ВПО в обсязі 3 тисяч гривень. Про це йдеться у рішенні Подільського районного суду міста Києва, оприлюдненому 23 грудня 2025 року.
Чоловік звернувся до ПриватБанку з наміром отримати банківські послуги, у зв’язку з чим завізував заяву № б/н від 24.04.2015 року, відповідно до якої одержав кредит у вигляді визначеного кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшив до 50 тисяч гривень. Він не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення боргу за борговими зобов’язаннями, що зафіксовано у розрахунку боргу за угодою, отже, зобов’язання за вказаною угодою не виконав. У зв’язку із згаданими порушеннями зобов’язань за кредитною угодою станом на 04.01.2023 року має борг 52 956 гривень, яка складається з: 43 106 гривень – борг за кредитом; 9 849 гривень – борг за відсотками за користування кредитом.
Громадянин подав відзив на позовну заяву, в якому просив відхилити позов. З 12.03.2022 року він є вимушеним переселенцем з с. Мирне Краматорського району та мешкає зі своєю родиною у м. Києві. 16.04.2022 року під час перегляду інформації в Telegram ним було знайдено сервіс: Державні послуги онлайн. На цьому сервісі пропонувалося через офіційний чат-бот «ПриватБанку» отримати 3 тисячі гривень (суму, передбачену чинним законодавством особам, котрі є вимушеними переселенцями). Оскільки у нього не було жодних сумнівів, що він знаходиться на офіційній сторінці додатку ПриватБанку «Приват-24», тому підтвердив вхід до «Приват-24». Після чого, негайно невідомими особами без його згоди було оформлено картку «Універсальна, кредитні канікули» на його ім’я зі строком дії до 03/26, на якій були кредитні гроші в обсязі 50 тисяч гривень. 16.04.2022 року з цієї картки миттєво було здійснено переказ грошей на суму 21 013 гривень та здійснено переказ грошей на суму 21 013 гривень. В момент проведення переказів грошей він усвідомив, що з цієї картки здійснюються перекази грошей без його відома та заблокував цю картку через Приват-24, на якій залишок грошей становив суму 7 973 гривень. Він зателефонував на гарячу лінію «Приват-24» та, з’єднавшись з оператором, попросив заблокувати належну йому картку, на яку було оформлено кредит та з якої проводився не санкціонований ним переказ грошей, та звернувся із заявою до банку про повернення грошей. При цьому оператор «Приват-24» надіслав на його електронну адресу зразок заяви, де було запропоновано звернутися з даною заявою до кіберполіції з повідомленням про шахрайство. 19 квітня 2022 року звернувся із заявою до кіберполіції про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення та про внесення даних до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України. 21.04.2022 року отримав письмову відповідь з Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України, з якої випливає, що у зв’язку з відсутністю в структурі Департаменту кіберполіції Національної поліції України слідчого підрозділу, матеріали заяви від 21.04.2022 року спрямовані для внесення відомостей до ЄРДР до Подільського УП ГУНП у м. Києві. Для отримання інформації щодо стану розгляду заяви на початку травня 2023 року звернувся до Подільського УП ГУНП у м. Києві. 15.05.2023 року отримав повідомлення від слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві про початок досудового розслідування. З даного листа вбачається, що відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України моє звернення, яке надійшло до Подільського УП ГУНП в м. Києві, було уважно розглянуто та прийнято рішення долучити цю заяву до кримінального правопорушення, відомості щодо якого 13.01.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайства. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 190 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 13 січня 2022 року згідно з вимогами ч.ч. 1,4 ст. 214 КПК України. Досудове розслідування у кримінальному правопорушенні здійснюється групою слідчих. Крім того, в даному листі зазначено, що по вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання громадянина потерпілим та надана пам’ятка про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Посилається на те, що «анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанк» від 24.04.2015 року не містить будь-якої конкретної інформації про те, який кредитний ліміт встановлено, який тип картки ним було отримано, який розмір відсотків за користування кредитом встановлено, яким чином він був узгоджений сторонами, який розмір пені та штрафних санкцій встановлено за несвоєчасну сплату кредиту.
Що вирішив суд?
Суд задовольнив позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». З чоловіка на користь фінустанови стягнуть борг за кредитною угодою № б/н від 24.04.2015 року, що виникла станом на 04.01.2023 року, а саме: 43 106 гривень – борг за кредитом; 9 849 гривень – заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, а всього – 52 956 гривень.
“Матеріали справи не мають підтверджень, що відповідач усвідомлював, ознайомився та погодився саме з цими витягами з тарифів та Витягом з Умов, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на час отримання відповідачем кредитних грошей взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними грошима та щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, у зазначених розмірах і порядках нарахування, що містяться у доданих банком до позовної заяви документах. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем під час розгляду вказаної справи. В цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим позивачем у період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу кмови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними грошима, пені та штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитної угоди, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитної угоди й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов’язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки фактично отримані та використані позичальником гроші в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитом у розмірі 43 106 гривень та суму боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 9 849 гривень”, – наголосив суд.