Мати намагається зняти сина з реєстрації у кімнаті гуртожитку, оскільки його прописка перешкоджає в отриманні допомоги від держави
Особа жіночої статі є власником кімнати в гуртожитку, де зареєстрований її син. Однак, він не живе у кімнаті, тому що змінив місце проживання на постійне до Російської Федерації і зараз там живе, що не дає їй змогу оформити державну допомогу та реалізувати право на приватизацію житлової площі у гуртожитку. Про це зазначено в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, оприлюдненому 5 лютого 2026 року.
У березні 2025 року жінка звернулася до судової інстанції з вищезазначеним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що вона є користувачем кімнати. За цією адресою зареєстрований її син. Разом з тим, останній не мешкає у кімнаті, оскільки змінив місце проживання на постійне до Російської Федерації і тепер там проживає. З сином вона не підтримує зв’язок і він за зареєстрованою в Україні адресою не відвідує. ЇЇ син відсутній без поважних мотивів за зафіксованим місцем його проживання близько восьми років, і тому втратив право на використання житла. Факт його прописки ускладнює її можливості отримати субсидію, реалізувати право на приватизацію житлової площі в гуртожитку, а також вона вимушена оплачувати комунальні платежі за людину, котра довгий час не проживає.
Яке рішення ухвалив суд?
Суд відмовив жінці в задоволенні позовних вимог. Вона не підтвердила належними та допустимими доказами факт не проживання її сина у спірній квартирі без вагомих причин.
“Позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами факт не проживання відповідача у спірній квартирі без обґрунтованих мотивів, не підтверджено і обставин, що відповідач втратив зацікавленість до спірного житла. До суду не було представлено свідчень сусідів, роз’яснень інших свідків стосовно його відсутності та відсутності його речей в зазначеному житловому приміщенні та терміну його відсутності. Сам факт не проживання відповідача у спірній квартирі більше визначеного законом терміну не є підставою для задоволення позовних вимог, так як згідно зі ст. 405 ЦК України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є не проживання в житловому приміщенні саме без обґрунтованих причин. Враховуючи встановлені обставини, суд доходить до висновку про необґрунтованість та не доведеність позовних вимог, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог”, – підкреслив суд.