Суд змусив компанію повернути кошти за не поставлене паливо
Верховний Суд 4 серпня 2026 року остаточно затвердив рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” 1 949 714,00 грн на користь Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за нереалізоване паливо. Фірма отримала аванс за скретч-картки бренду “АВІАС”, проте так і не надала можливості використати їх для придбання пального на власній автозаправній станції. Апеляційну скаргу ТОВ “Гарант Ойл Групп” суд залишив без задоволення, а попередні судові рішення – без змін. Справу до найвищої судової інстанції довів перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, який виступав від імені держави.
АЗС АВІАС
Деталі справи № 917/1661/25
За наслідками процедури закупівлі UA-2023-12-08-012215-a, 20 грудня 2023 року між Бориспільською РДА та ТОВ “Гарант Ойл Групп” було укладено договір № 20-12, що регулює купівлю-продаж нафтопродуктів. Остаточне рішення у цій справі було ухвалене Верховним Судом, який розглянув касаційну скаргу постачальника на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026.
Замість безпосередньо пального, 21 грудня 2023 року ТОВ “Гарант Ойл Групп” надало Бориспільській РДА скретч-картки бренду “АВІАС” загальною вартістю 1 949 714,00 грн, зокрема:
- 306 одиниць талонів на бензин А-95 по 20 л;
- 1000 одиниць талонів на бензин А-95 по 10 л;
- 100 одиниць талонів на дизельне паливо по 30 л;
- 559 одиниць талонів на дизельне паливо по 20 л;
- 320 одиниць талонів на дизельне паливо по 20 л;
- 120 одиниць талонів на дизельне паливо по 30 л.
Позивач повністю оплатив ці талони згідно з платіжними інструкціями від 21.12.2023. Однак, як встановили суди, з моменту підписання договору Бориспільська РДА не мала змоги використати талони через відсутність пального, що було зафіксовано актами від 26.02.2025.
Позивач тричі намагався вирішити це питання мирним шляхом. Спочатку, 3 березня 2025 року, було направлено лист з вимогою відшкодування коштів. Згодом, 18 квітня 2025 року, було подано претензію на суму 1 949 714,00 грн. Через відсутність реакції з боку відповідача, позивач звернувся до Бориспільської окружної прокуратури з проханням захистити державні інтереси в суді. Прокуратура, у свою чергу, двічі інформувала ТОВ “Гарант Ойл Групп” про потенційні наслідки бездіяльності (17.06.2025 та 14.08.2025) перед зверненням до суду.
Суд першої інстанції визначив, що невиконання відповідачем зобов’язань щодо забезпечення можливості використання скретч-карток на пальне, відсутність альтернативних шляхів отримання товару чи повернення коштів, а також пасивна позиція відповідача, що свідчить про повне ігнорування запитів позивача, порушують законні очікування позивача на отримання оплаченого товару та посягають на його майнові права.
ТОВ “Гарант Ойл Групп” стверджувало, що виконало свої обов’язки в повному обсязі, оскільки передало талони як документи, що засвідчують право на отримання пального, а позивач мав можливість їх використати до 22.12.2024, але не скористався нею. Компанія посилалася на звіт про виконання договору, опублікований на порталі державних закупівель Prozorro.
“Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої суми, якщо продавець не виконав своє зобов’язання щодо своєчасної передачі товару”, – наголосив Верховний Суд.
Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з умовами договору, предметом постачання був безпосередньо товар з категорії “Нафта і дистиляти”, а не талони на пальне. У самому тексті договору сторони не узгоджували передачу талонів замість пального, а також не визначали порядок зберігання товару, перелік місць його отримання за талонами чи строк для такого отримання. Лише в специфікації та видаткових накладних з’явилася згадка про отримання пального за талонами.
Причини відхилення аргументів постачальника Верховним Судом
Судова колегія дійшла висновку, що талон є лише документом, який надає право його власнику отримати пальне на автозаправній станції, але сам по собі не є пальним. Суди встановили, що позивач не мав можливості скористатися своїм правом на отримання оплаченого пального, оскільки відповідач, порушуючи умови договору, не забезпечив наявність товару на своїй автозаправній станції.
Верховний Суд також розкритикував посилання ТОВ “Гарант Ойл Групп” на пункт 3.1 договору, яким компанія намагалася обґрунтувати нібито встановлений термін для отримання пального. Суд апеляційної інстанції визнав ці аргументи безпідставними, оскільки вказаний пункт регулює лише термін гарантії якості товару, а не строк отримання пального. Цей термін не міг бути порушений позивачем, оскільки факт передачі пального фактично не відбувся.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Багай Н. О., Дроботової Т. Б. та Чумака Ю. Я. також розглянула посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду у справах № 910/10029/24, № 925/1238/22 та № 904/2280/22, проте визнала їх нерелевантними до обставин даної справи.
Рішення
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” було залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 у справі № 917/1661/25 залишено без змін. Постанова набула чинності з моменту її прийняття і не підлягає подальшому оскарженню.
Справа розглядалася за участі адвоката Непом’ящої В. А. з боку відповідача та прокурора Єреп В. В. Секретарем судового засідання була Лелюх Є. П. Представник позивача – Бориспільської РДА – на засідання не з’явився.
Проблема дефіциту пального через зростання споживання та нестабільність постачань залишається актуальною для українського ринку. Судові суперечки, пов’язані зі схемами оплати нафтопродуктів за допомогою талонів, стають дедалі частішими. Компанії, які отримують передоплату за товар, але не можуть його поставити, ризикують не лише своєю репутацією, але й зазнають прямих фінансових збитків через судові стягнення на користь державних установ.
Раніше “Інформатор” повідомляв, що господарський суд визнав компанію банкрутом через борги, що перевищили 588,9 млн грн, при наявних активах близько 1,1 млн грн. Також ми писали, що Верховний Суд скасував відмову покупцю квартири у визнанні майнових прав, оскільки суди попередніх інстанцій застосували формальний підхід, не дослідивши належним чином рух активів.