Житомирський апеляційний суд 8 вересня відхилив скаргу Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” і залишив у силі рішення про повернення клієнту 29 900 гривень, які невідомі викрали з його картки. Суд встановив, що чоловік вчасно зателефонував на гарячу лінію банку, а сам банк, побачивши підозрілу активність, не зупинив підозрілі перекази вчасно.
Йдеться про постанову у справі №285/653/26, текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У лютому 2026 року чоловік звернувся до суду з позовом до АТ “Державний ощадний банк України”, вимагаючи відновити на картковому рахунку кошти, які зникли 17 серпня 2025 року.
За словами позивача, станом на 17 серпня 2025 року на рахунку його платіжної картки “Ощадбанку” було 36 000 гривень. О 18:15 на його телефон, прив’язаний до картки, почали надходити sms-повідомлення з проханням підтвердити переказ на картку іншого банку кодом – ці повідомлення він проігнорував і видалив. Після цього чоловік спробував зайти у застосунок “Ощад24/7” під своїм паролем, але додаток видавав помилку, хоча пароль був правильний. Довелося зробити перереєстрацію застосунку, і лише після цього він побачив, що з рахунку вже списано 29 900 гривень та комісію 299 гривень.
Позивач одразу почав дзвонити на гарячу лінію банку, щоб заблокувати картку, і довго очікував з’єднання з оператором. Лише о 18:33 йому надійшло повідомлення від банку про виявлену “підозрілу активність по картці”, після чого картку заблокували. За фактом викрадення коштів 3 вересня 2025 року відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України – про крадіжку. Досудове розслідування досі триває.
13 вересня 2025 року чоловік подав до банку письмову заяву з вимогою повернути кошти, але отримав відмову. Тоді він звернувся до суду, і 9 липня 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області позов задовольнив, зобов’язавши банк зарахувати на картковий рахунок клієнта неправомірно списані 29 900 гривень і стягнувши з АТ “Ощадбанк” в дохід держави судовий збір 1 331 гривні.
Банк із цим рішенням не погодився й подав апеляційну скаргу. Представник АТ “Ощадбанк” – адвокат наполягав, що зняття коштів стало можливим через порушення позивачем умов договору, за яким клієнт зобов’язаний гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль та інші реквізити картки. У скарзі також зазначалося, що операцію підтвердили правильним введенням паролів, відомих лише власнику картки, тож банк не повинен нести відповідальність.
Апеляційний суд ці аргументи відхилив. Колегія суддів дослідила матеріали справи, зокрема виписку по картковому рахунку, дані оператора зв’язку ПрАТ “Київстар” щодо дзвінків і смс на номер позивача, а також аудіозапис телефонного дзвінка чоловіка до банку.
Суд встановив, що позивач вчинив усі необхідні дії для запобігання списанню коштів, зателефонувавши на гарячу лінію банку, тоді як АТ “Ощадбанк” не довів, що саме свідомі чи необережні дії чоловіка призвели до втрати платіжного інструменту чи облікової інформації. Крім того, суд звернув увагу, що надіслані банком повідомлення про досягнення ліміту переказів і виявлення незвичної активності за карткою свідчили: банк помітив підозрілі ознаки операцій, але не зупинив їх.
Суддя районного суду також з’ясував, хто отримав спірні кошти: гроші перерахували на картковий рахунок в АТ “Банк Кредит Дніпро”, власником якого виявилася третя особа у цій справі.
Апеляційний суд відхилив скаргу банку і залишив рішення без змін
Розглянувши апеляційну скаргу представника банку, колегія суддів Житомирського апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення першої інстанції. Резолютивна частина постанови містить такі рішення:
- апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” залишено без задоволення;
- рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 9 липня 2026 року залишено без змін;
- банк зобов’язаний зарахувати на картковий рахунок клієнта неправомірно списані 29 900 гривень;
- з АТ “Ощадбанк” стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Чому суди зважають на дії клієнта банку
Колегія суддів послалася на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою користувач не несе відповідальності за платіжні операції, якщо банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати перекази. Лише обставини, які безспірно доводять таке сприяння з боку клієнта, можуть стати підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.
У цій справі суд визнав, що чоловік діяв добросовісно: він намагався заблокувати картку через гарячу лінію одразу, як тільки помітив підозрілі смс, а не сам розкрив дані стороннім особам. Це стало ключовою відмінністю від справ, де суди відмовляють клієнтам через їхню участь у розкритті кодів підтвердження.
Подібні спори з банками через несанкціоноване списання коштів трапляються регулярно, і результат розгляду сильно залежить від того, чи довів банк вину клієнта. Наприклад, Тернопільський апеляційний суд відмовив військовослужбовцю у поверненні 109 655 гривень, списаних з рахунку в Ощадбанку, бо встановив, що чоловік сам ввів отримані коди в підроблений чат-бот у Telegram. Також Інформатор писав про справу, де шахраї перевипустили sim-картку lifecell і вкрали з кредитного рахунку клієнта ПУМБ 46 тисяч гривень, після чого суд стягнув частину коштів з отримувачки переказу.