Замовник не бажає виплачувати кредитну заборгованість перед ПриватБанком в сумі 97 895 гривень, яка виникла після надання ним власної картки у використання односельцю.
ПриватБанк нарахував громадянину кредитний борг в розмірі 97 895 гривень. Однак, як він запевняє, карткою користувався не він, а мешканець того ж села. Про це йдеться в ухвалі Борщівського районного суду Тернопільської області, оприлюдненому 27 березня 2026 року.
Згідно з положеннями кредитної угоди чоловікові було відкрито картковий рахунок і надано кредитну картку, на якій було встановлено поновлювану кредитну лінію до 200 тисяч гривень з періодом кредитування 12 місяців з можливістю продовження та відсотковою ставкою 42,0% річних. Він використовував кредитний ліміт, проте вчасно не виконав зобов’язання за цим договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в обсязі 97 895 гривень, яку АТ КБ «ПриватБанк» вимагає стягнути з нього.
Чоловік подав заперечення на позов, в якому вимоги не визнав. В обґрунтування своїх аргументів він посилається на те, що 13.12.2024 року особисто підписав заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та підтвердив відповідні положення, на підставі чого отримав платіжний інструмент – кредитну картку, якою користувався та здійснював відповідні транзакції, в результаті чого на 15.12.2025 року заборгованість сягає 97 895 гривень, яка складається з: 78 551 гривні – боргу за тілом кредиту; 19 346 гривень – боргу за простроченими відсотками. До нього звернувся односелець, який повідомив, що заблокували його банківську картку і просив, щоб він пішов з ним разом у банк і оформив на себе платіжну картку та передав йому, якою він буде користуватись. Більше він його не бачив, з ним не говорив. І коли 08.01.2026 року отримав від ПриватБанку лист, та дізнався, що банк подав до суду позовну заяву про стягнення з нього вказаних вище коштів. Тепер усвідомлює, що підписав договір у банку та отримав кредитну картку, з якої односелець регулярно брав гроші в кредит. Як видно з виписки за кредитним договором без номера від 13.12.2024 року, на наступний день було знято гроші в розмірі 145 гривень на ім’я його бабусі і по 17.12.2024 року проводились операції у м. Тернополі. З 17.12.2024 року по 31.12.2024 року проводились операції у м. Суми, де він ніколи не бував. Згодом він знімав гроші у Збаражі, Городенці, Борщеві, Тернополі, знову у Сумах, і т.д. Він зрозумів, що односелець його обдурив, і почав його розшукувати, проте його телефон був вимкнений. Тому негайно у січні 2026 року звернувся до поліції, де хотів подати заяву на односельця про те, що він злочинним шляхом заволодів коштами, проте в нього заяву не прийняли, пояснили, що нічого йому не зможуть довести і відправили його назад. Також звернувся до відділення ПриватБанку, де за його заявою кредитну картку було заблоковано. Оскільки він особисто жодних грошей не отримував, то вважає, що не має обов’язку їх повертати, а тому позовні вимоги не визнає.
Яке рішення прийняв суд?
Суд задовольнив позов. З чоловіка на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” буде стягнуто борг за кредитним договором б/н від 13.12.2024 року станом на 15.12.2025 року в розмірі 97 859 гривень, яка складається з 78 551 гривні боргу за тілом кредиту та 19 343 гривень боргу за простроченими відсотками.
“Суд вважає, беручи до уваги всі вищезазначені обставини справи у сукупності, що використання кредитних коштів, а саме зняття, перерахування їх з рахунку відповідача третьою особою, що призвело до виникнення боргу перед банком на загальну суму 97 895 гривень, не звільняє позичальника від відповідальності перед кредитором за невиконання грошового зобов’язання. Банк свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем, виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який станом на 21.03.2025 року становив 75 тисяч гривень, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором від 13.12.2024 року, оскільки укладення кредитного договору між сторонами підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів”, – підкреслив суд.