Жінка оформила позику в ПриватБанку для придбання житла, проте відмовляється погасити залишок боргу
Клієнтка банку отримала позику на придбання житла у сумі 288 тисяч доларів, але не дотримується умов угоди. ПриватБанк наполягає на стягненні з неї та її гарантів 155 199 гривень. Про це зазначено у рішенні Святошинського районного суду м. Києва, оприлюдненому 10 лютого 2026 року.
14 березня 2007 року між жінкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» було підписано кредитну угоду, згідно з якою банк взяв на себе зобов’язання надати їй позику у розмірі 288 тисяч доларів на придбання нерухомості та 66 240 доларів на оплату майбутніх страхових внесків з виплатою відсотків за користування позикою у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку боргу за кредитом та 0,49% щомісячної винагороди від суми наданої позики з остаточним терміном погашення – 12 березня 2027 року. У той же день, 14 березня 2007 року з метою гарантування виконання зобов’язань за вказаною кредитною угодою було укладено договори поруки з чоловіком та ПП «Вортекс». Однак, вона зі свого боку не виконала фінансове зобов’язання, передбачене кредитною угодою, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту. Крім того, поручителі також не виконали свої зобов’язання щодо погашення боргу по кредиту, передбачені договорами поруки. У зв’язку з порушенням ними зобов’язань 25 лютого 2010 року Святошинським районним судом м. Києва винесено ухвалу у справі № 2-166/10, за якою позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до них та ПП «Вортекс» задоволено, та стягнуто солідарно з них на користь банка заборгованість за кредитною угодою в розмірі 261 225 гривень. Так, з моменту винесення рішення Святошинським районним судом м. Києва, тобто, починаючи з 25 лютого 2010 року частково було сплачено кредитну заборгованість в розмірі 8 939 гривень, що підтверджується випискою по рахунку. Але, до цього часу відповідне судове рішення залишається не виконаним в повному обсязі, а тому цілком зрозумілим та правильним є висновок, що відбулося прострочення виконання нею фінансового зобов’язання, підтвердженого судовим рішенням від 25 лютого 2010 року №2-166/10, яке триває дотепер. Залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту становить 252 284 гривень, враховуючи, що за період з 25 лютого 2010 року і до моменту звернення з цим позовом було сплачено 8 939 гривень. Відтак, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з них солідарно трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, що в цілому складає 155 199 гривень.
15 жовтня 2025 року від жінки надійшло заперечення на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, аргументуючи тим, що банк реалізував своє право на захист шляхом звернення до суду ще у 2010 році, у наданому банком розрахунку наявні арифметичні неточності, які вказують на необґрунтованість заявленого позову, зокрема, за період з 02 квітня 2017 року по 12 квітня 2017 року при сумі боргу 253 540 гривень правильний розрахунок становить 229 гривень, тоді як у банку вказано 11 229 гривень. Подібна помилка є у наступних двох періодах: за період з 13 квітня 2017 року по 13 травня 2017 року правильне значення становить 644 гривень замість 31 644 гривень, а за період з 14 травня 2017 року по 20 червня 2017 року – 789 гривень замість 38 789 гривень. Тобто у трьох перших часових проміжках розрахунок завищено у 100 разів. Таким чином, загальний висновок зводиться до того, що заявлена до стягнення сума 3 % річних є завищеною та не підтверджується належними розрахунками. Фактично обґрунтована сума 3 % річних становить приблизно 29 тисяч гривень замість заявлених понад 37 тисяч гривень. Отже, існують суттєві арифметичні неточності у фінансових розрахунках, що мають прямий вплив на розмір заявлених вимог, а тому, такі вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі. Також вимога банку про стягнення інфляційних втрат та 3% річних має бути перевірена судом на предмет дотримання терміну позовної давності, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження у 2011 році кредитор отримав реальну можливість примусового виконання судового рішення і, відповідно, дізнався про факт невиконання фінансового зобов’язання боржником. З цього моменту у кредитора виникло право на подання вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3 % річних).
Яке рішення ухвалив суд?
Суд задовольнив позов акціонерного товариства «комерційний банк «ПриватБанк». З жінки, чоловіка та приватного підприємства «Вортекс» солідарно на користь банку стягнуть 3% річних у розмірі 37 080 гривень та інфляційні збитки у розмірі 118 119 гривень, що в цілому становить 155 199 гривень.
“У цій справі, яка розглядається, основна вимога кредитора захищена судовим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року по справі №2-166/10, яке набуло чинності 10 березня 2010 року, а отже зобов’язання не можна вважати природним, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Оскільки кредитор отримав захист у судовому порядку, і підстав вважати, що у спірних правовідносинах існує природне зобов’язання немає”, – підкреслив суд.