Органи соцзахисту вимагають повернути жінкою отримані виплати ВПО, оскільки вона не зупинила їх після повернення до залишеного місця проживання. Жінка одержувала фінансову підтримку для проживання як внутрішньо переміщена особа на себе та свою дитину. Однак, оскільки не було подано запит на припинення нарахувань, її зобов’язують відшкодувати 64 978 гривень. Це випливає з вердикту Немишлянського районного суду міста Харкова, який був оприлюднений 14 листопада 2025 року. 20 квітня 2022 року жінка через Єдиний державний веб-портал електронних сервісів (платформа Дія) самостійно зареєструвала себе та сина, отримавши електронні підтвердження про взяття на облік як внутрішньо переміщені особи, а також подала документи на отримання допомоги на проживання. 14 листопада 2022 року вона самостійно припинила реєстрацію як ВПО у зв’язку з поверненням до покинутого місця проживання, але не подала прохання про припинення надання допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб. Управління не володіло технічною можливістю моніторингу в реальному часі всіх громадян, які знімаються з реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб і не звертаються із заявою про припинення виплати допомоги на проживання ВПО. У грудні 2023 року співробітники Управління з’ясували, що 14 листопада 2022 року громадянку було виключено з обліку за її заявою в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, проте допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжувала надходити по грудень 2023 року включно. Фінансування було припинено, та на основі пункту 11 Порядку №332 було здійснено розрахунок неправомірно отриманих нею сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі близько 65 тисяч гривень. Враховуючи кошти, які були повернені банком з її рахунку на вимогу департаменту в розмірі 12 гривень, сума заборгованості становить 64 978 гривень. Їй було відправлено відповідне повідомлення про потребу добровільного повернення державних коштів, але вона нічого не зробила. Жінка передала до суду клопотання, в якому попросила розглянути інцидент без її присутності. Вона наполягає на відхиленні позовних вимог, заявляючи про відсутність протизаконності в її діях.
Яке рішення ухвалив суд?
Суд відмовив Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради в задоволенні позову. Матеріали справи не містять відповідних доказів наявності свідомого подання жінкою неправдивих даних чи приховування інформації, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну підтримку та на обчислення її розміру.
“Призначення, розрахунок та виплата допомоги виконувались Управлінням соціального захисту населення за місцем фактичного проживання відповідачки з використанням дискреційних повноважень під час винесення відповідного рішення. Оскільки позивачем щомісячна допомога відповідачу виплачувалась добровільно за відсутності арифметичної помилки і водночас її виплаті не передували жодні нечесні дії відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність юридичних підстав для задоволення позову. Окрім того, беручи до уваги соціальний статус відповідача, наявність на утриманні малолітньої дитини, необхідність додержання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного фінансового тягаря. З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не вказано обов’язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не представлено суду жодних доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, прийнятності та допустимості, що підтверджували б наявність ознак (обставин) навмисного подання саме відповідачем неправдивих даних чи приховування відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну підтримку та на визначення її обсягу”, – підкреслив суд.