Людям без досвіду публічних виступів часом здається, ніби страх перед аудиторією — це їхня особиста риса характеру, яку ніколи не виправити. Насправді, і перше, і друге — міф. Боязнь публіки під силу подолати будь-кому, незважаючи на те, що вона «зашита» в нашій ДНК.
Чому ми боїмося аудиторії
Спрямовані доповідача погляди слухачів — головна причина дискомфорту. Для доісторичних людей пильний погляд означав одне — увагу хижака. Будь-яка жива істота інстинктивно намагається уникнути небезпеки. Люди – не виняток.
“Умом” ми розуміємо, що публічний виступ нам нічим не загрожує. Але інстинкти запускають механізм стресу, що викликає гострий дискомфорт.
Як не треба робити
Перша реакція у відповідь на появу загрози – втекти від неї, сховатися подалі. З трибуни, ясна річ, не втечеш, від публіки не сховаєшся. Але можна імітувати «затишну нірку», збудувати уявну стіну, чимось відгородитися від аудиторії.
Огорожею стає концентрація уваги та погляду на матеріалах доповіді, слайдах, деталях інтер'єру, але не на слухачах.
«Гра в хованки навмисне» працює. Вона допомагає обдурити мозок та заспокоїтися. Але на шкоду цілям, заради яких доповідач виходить на трибуну. Немає вірнішого способу зірвати презентацію, ніж ігнорування аудиторії.
Як подолати страх не на шкоду виступу
Як вважає спікер-коуч із Вашингтона, професор Джорджтаунського університету Сара Гершман (Sarah Gershman), подолати страх сцени та провести гарну презентацію допомагає щедрість. У той час, як інстинкти «радять» тікати з трибуни з усіх ніг, Гершман рекомендує переключити увагу з «загрози» на те, яку користь аудиторії може принести доповідач.
1. Готуючись до презентації, думайте про аудиторію.
Типова помилка багатьох промовців — концентрація на матеріалах доповіді. Безперечно, тема важлива. Але як донести інформацію до аудиторії, не налагодивши контакту зі слухачами? Рясні деталі лише ускладнюють спілкування. Вони – будівельний матеріал для стіни між доповідачем та аудиторією.
Готуючись до презентації, подумайте, для кого вона? Хто буде у приміщенні, чому прийшли ці люди, що їм потрібне? Готуйте матеріали доповіді з огляду на явні та приховані потреби слухачів. Красиві складні слайди та тонкі нюанси теми демонструють здібності та ерудицію доповідача, тоді як головне – дати людям те, заради чого вони прийшли.
2. Безпосередньо перед виступом налаштуйтеся на віддачу.
У голові недосвідченого спікера рояться погані думки і передчуття, зорієнтовані свою персону. Доповідач у центрі уваги аудиторії. Він побоюється провалу і думає про наслідки. Невдачі не уникнути, якщо не звернути увагу на потреби слухачів.
Твердо скажіть своїй свідомості: «Головне тут – не я, а моя допомога та користь аудиторії». На першому в житті виступі перейти важко. Щоразу — все легше.
3. Говоріть, дивлячись у вічі.
Аудиторія складається із окремих слухачів. Говорити «всім одразу» — те саме, що говорити в порожнечу. Найкращий спосіб зв'язку з усіма – розмова з особистістю.
Формулюючи думку, адресуйте її одному конкретному слухачеві. Дивіться йому у вічі, доки завершите пропозицію. Зоровий контакт із єдиною людиною пов'язує всю аудиторію, викликає в кожного почуття, що доповідач розмовляє саме з нею.
Зоровий контакт під час виступу ускладнює та спрощує життя доповідачеві одночасно. Дивитись у вічі, коли інстинкти наполегливо «радять» відвести погляд, складно. При цьому більшості людей легше провести кілька бесід віч-на-віч, ніж виступати перед численною аудиторією.
Інстинктивна страх публічних виступів викликає нервову напругу. Щедрість, готовність поділитися зі слухачами своїми знаннями заспокоює та розслаблює.
Успішних виступів!