Фрілансер Фото: Getty Images
Фріланс в Україні за останні роки трансформувався з неформального заробітку у повноцінну модель професійної діяльності. Велика кількість фахівців щоденно надають сервіси українським та іноземним замовникам, співпрацюють через міжнародні платформи або безпосередньо з фірмами, отримують виплати в гривнях чи валюті та формують стабільний прибуток без традиційного працевлаштування. Паралельно з цим актуалізується і ключове питання, з яким зустрічається майже кожен фрілансер: яким чином належним чином оформити свою роботу і яку систему обкладання податком обрати, щоб працювати в рамках закону, убезпечено та без непотрібного фіскального тягаря. Про те, як безтурботно заробляти кошти і не переживати за фінмоніторинг, роз’яснює юрист Богдан Янків.
“Насправді саме помилковий вибір групи або системи оподаткування стає причиною більшості фіскальних проблем фрілансерів. Отримання прибутку від «не того» замовника, перебільшення ліміту, невідповідні КВЕДи – все це призводить до стягнень, нарахувань та суперечок з фіскальними установами. Водночас багатьох з цих ризиків можна було б уникнути ще на етапі реєстрації ФОП та вибору системи оподаткування. Специфіка фрілансу полягає у тому, що він не є окремим видом діяльності з погляду законодавства. Для податкової важливі не слова «фрілансер» чи «віддалена робота», а реальний зміст операцій: хто є вашим замовником, який характер послуг ви надаєте, з якою періодичністю отримуєте прибуток і в якому обсязі”, – зазначає Богдан Янків.
Власне, ці фактори визначають, чи підходить вам спрощена система оподаткування, яку групу єдиного податку обрати та на яких умовах ви зможете працювати без порушень. У цій статті ми розглянемо, яку систему обкладання податком та групу ФОП обрати фрілансеру з практичної та правової точки зору, а також ризики вибору невірної групи ФОП.
Що станеться, якщо працювати нелегально без узаконення діяльності та сплати податків?
Для багатьох фрілансерів початок професійного шляху поєднаний з працею без офіційної реєстрації. Такий формат видається найбільш простим та доступним: достатньо мати акаунт на фріланс-платформі або домовлятися з замовниками безпосередньо, отримуючи оплату на особисту банківську картку, електронні гаманці чи через міжнародні платіжні сервіси. На перший погляд, ця модель не вимагає жодних формальностей, податкових витрат або ведення обліку, що формує оманливе відчуття безпеки та економії.
Разом з тим, фактично будь-яка систематична фінансова активність фізичної особи знаходиться в полі зору банківських установ. Законодавство про фінансовий моніторинг покладає на банки обов’язок аналізувати рух грошових коштів клієнтів, а регулярні надходження від різних осіб або з-за кордону автоматично потрапляють під пильну увагу. У таких випадках банк має право вимагати пояснення та документацію, що підтверджують походження грошей. За їх відсутності рахунок може бути тимчасово заблокований, а інформація передана до органів фінансового моніторингу або податкової інспекції. Для фрілансера це означає фактичну зупинку роботи та втрату доступу до зароблених грошей.
Окрему увагу необхідно приділити податковим наслідкам. Українське законодавство базується на принципі загального оподаткування доходів фізичних осіб. Не має значення, чи отримані гроші від українського замовника, чи від іноземної компанії, у будь-якому випадку такий прибуток підлягає декларуванню та оподаткуванню. Якщо фізична особа цього не робить, з точки зору податкових органів мова йде про ухилення від сплати податків. Наслідками можуть бути нарахування податкових зобов’язань, штрафні санкції та пеня, а у випадку значних сум прибутку, і більш серйозні форми відповідальності.
Діяльність без легалізації також створює серйозні обмеження для професійного розвитку. Великі компанії, міжнародні замовники та платформи зазвичай співпрацюють лише з контрагентами, які можуть надати офіційні документи, укласти договір та підтвердити виконання робіт.
Фрілансер, який працює виключно «в тіні», по суті, обмежує себе дрібними або випадковими замовленнями, що безпосередньо впливає на рівень прибутку та стабільність.
Окрім того, відсутність офіційно завірених доходів створює труднощі у звичайних життєвих ситуаціях, під час звернення до банків за кредитом чи іпотекою, оформлення віз або легалізації перебування за кордоном.
Залишатися фізичною особою без реєстрації ФОП можна лише у поодиноких випадках, коли діяльність не має системного характеру. Йдеться про разові замовлення, відсутність активного пошуку клієнтів, реклами своїх послуг або публічної присутності в мережі. Навіть у такій ситуації фізична особа не звільняється від обов’язку декларувати отримані прибутки та сплачувати податки. Для цього потрібно подати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та військовий збір у розмірі 5 відсотків. Наприклад, при річному доході 150 тисяч гривень загальна сума податків становитиме 34 500 гривень, що робить таку модель економічно не вигідною порівняно зі спрощеною системою обкладання податком для ФОП.
Найбільш серйозним ризиком залишається можливість притягнення до відповідальності за ведення підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Якщо діяльність має ознаки системності, податкові органи можуть перекваліфікувати її у підприємницьку. Закон прямо забороняє ведення господарської діяльності без реєстрації як суб’єкта господарювання, а відповідальність за таке порушення передбачена статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Санкції включають значні штрафи, а у визначених законом випадках і конфіскацію прибутку, отриманого внаслідок такої діяльності.
Окрім фінансових та податкових наслідків, робота «в тіні» позбавляє фрілансера соціальних гарантій. За відсутності сплати єдиного соціального внеску не формується страховий стаж, що впливає на право на пенсію, лікарняні та інші соціальні виплати. Також істотно знижується рівень правового захисту: у випадку конфлікту з клієнтом, невиплати винагороди або шахрайства фрілансер практично не має ефективних юридичних інструментів для захисту своїх інтересів.
Отже, робота без легалізації діяльності може здаватися зручною лише на початкових етапах. У довгостроковій перспективі вона супроводжується значними ризиками, фінансовою нестабільністю та обмеженням професійного розвитку. Для фрілансера, який планує працювати системно та будувати кар’єру, офіційна реєстрація діяльності є необхідною умовою безпеки, передбачуваності та правового захисту.
Першим кроком до легалізації будь-якої діяльності є усвідомлення податкового тягаря, з яким доведеться зіткнутися після реєстрації. Саме страх перед податками часто стримує фрілансерів від офіційного оформлення роботи, хоча на практиці розмір обов’язкових платежів зазвичай є значно нижчим та більш прогнозованим, ніж здається на перший погляд.
Для легальної діяльності в Україні фрілансер, як правило, обирає формат фізичної особи – підприємця. Такий статус дозволяє працювати з клієнтами відкрито, укладати договори, приймати оплату на офіційний рахунок і водночас користуватися спрощеними механізмами обкладання податком. Проте вибір конкретної системи обкладання податком безпосередньо впливає на розмір податкових зобов’язань та загальну економічну доцільність легалізації.
Яку систему оподаткування обрати фрілансеру
Станом на 2026 рік в Україні законодавством передбачено дві базові системи обкладання податком для фізичних осіб – підприємців: загальну та спрощену. Формально обидві системи доступні для фрілансерів, однак їх практична привабливість істотно відрізняється.
Загальна система обкладання податком вважається найменш вигідною для більшості осіб, які надають фріланс-послуги. Вона передбачає оподаткування чистого прибутку, тобто різниці між доходами та документально підтвердженими витратами, за ставкою 18 відсотків податку на доходи фізичних осіб, а також сплату військового збору у розмірі 5 відсотків та єдиного соціального внеску у розмірі 22% від чистого доходу. Така модель вимагає постійного та коректного обліку витрат, збирання первинних документів та фактично повноцінного бухгалтерського супроводу.
Окрім цього, фізична особа – підприємець на загальній системі обкладання податком, у якої обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців перевищує 1 мільйон гривень, зобов’язана зареєструватися платником податку на додану вартість відповідно до пункту 181.1 Податкового кодексу України.
Статус платника ПДВ автоматично тягне за собою необхідність подання додаткової звітності, ведення податкового кредиту та податкових накладних, що значно ускладнює адміністрування діяльності та збільшує фінансові витрати на обслуговування бізнесу.
Саме з цих причин для більшості фрілансерів загальна система обкладання податком є економічно та організаційно не виправданою, особливо на початкових та середніх етапах діяльності. Натомість спрощена система обкладання податком традиційно розглядається як більш зручний та передбачуваний інструмент для легалізації фріланс-діяльності. Вона передбачає спрощений порядок обліку доходів, зрозумілий механізм розрахунку податкових зобов’язань та значно менше адміністративне навантаження. У 2026 році в Україні діють чотири групи платників єдиного податку, кожна з яких має власні критерії, обмеження та умови застосування.
Водночас слід враховувати, що не кожен вид діяльності дозволяє застосування спрощеної системи. Податковий кодекс України прямо встановлює перелік видів діяльності, суб’єкти господарювання, у тому числі фізичні особи – підприємці, які їх здійснюють, не можуть бути платниками єдиного податку. Такий перелік міститься у пункті 291.5 статті 291 ПКУ і має імперативний характер.
Зокрема, перебування на спрощеній системі обкладання податком є неможливим для осіб, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення лотерей, фінансового посередництва, обміну валют, діяльності з управління активами та низки інших напрямів, які законодавець вважає підвищено ризиковими або такими, що потребують посиленого податкового контролю. У таких випадках вибір спрощеної системи є юридично неможливим незалежно від розміру доходів або формату співпраці з клієнтами.
Отже, перед вибором системи обкладання податком фрілансеру необхідно не лише оцінити рівень податкового навантаження, але й перевірити, чи дозволяє характер запланованої діяльності застосовувати спрощену систему. Лише після цього доцільно переходити до наступного етапу – визначення оптимальної групи платника єдиного податку з урахуванням кола клієнтів, джерел доходу та перспектив розвитку діяльності.
Як повідомляв Інформатор, адвокат Богдан Янків 17 грудня повідомив, що нарешті з’явилась офіційна позиція! ДПС у листі від 9 грудня 2025 року та чітке пояснення, як оподатковуються доходи від YouTube.