Вебсайт StopOdrex, де акумулюються оповіді хворих сумнозвісної лікарні, знову функціонує, незважаючи на три попередні блокування. Співзасновниця об’єднання StopOdrex Христина Тоткайло оголосила, що відтепер активісти та всі зацікавлені можуть спілкуватися за допомогою двох каналів: вебсайту і Telegram-каналу.
Портал StopOdrex, де розміщуються історії пацієнтів про пережитий досвід терапії в одеській лікарні Odrex, знову доступний за іншою адресою після трьох блокувань. Про це сповістила співзасновниця ініціативної групи Христина Тоткайло, передає УНН.
Платформа StopOdrex, започаткована сім’ями померлих пацієнтів та особами, які вважають себе скривдженими якістю лікування в Odrex, відновлена. Тепер взаємодія громадського руху і зацікавлених осіб здійснюється одночасно через два ресурси: вебсайт і Telegram-канал. Про це активістка Христина Тоткайло повідомила у своєму профілі на Facebook.
Після трьох блокувань і спроб ліквідувати наш ресурс з розповідями людей про невдалий досвід лікування в лікарні Odrex – нам вдалося відновити функціонування вебсайту. Це означає, що тепер у нашого об’єднання StopOdrex є відразу дві інструменти для взаємодії: вебсайт і Telegram-канал
– написала Христина Тоткайло
Як раніше повідомляв УНН, сайт StopOdrex тричі припиняв діяльність після звернень установ, пов’язаних із лікарнею Odrex. Після чергового обмеження доступу активісти запустили Telegram-канал, щоб мати можливість оперативного зв’язку з громадянами, охочими поділитися особистими враженнями від лікування.
Після відновлення функціонування вебсайту, за словами Христини Тоткайло, платформа і надалі буде виконувати своє основне призначення – збір розповідей пацієнтів та надання інформації про хід судових розглядів і суспільної дискусії щодо “Справи Odrex”.
На сайті StopOdrex, як і раніше, ми оприлюднюємо оповіді осіб, які постраждали від терапії в одеській лікарні “Одрекс” та історії сімей тих, кого вже немає серед живих, але рідні яких прагнуть розповісти про трагедію. Всі ваші оповіді, з міркувань безпеки, розміщуються лише анонімно, а особисті дані не розголошуються. Ми створили ці джерела інформації, щоб істина не зникла. Щоб люди, які втратили близьких або здоров’я, більше не почувалися самотніми у своєму горі. А також, щоб упередити майбутні нещастя
– відзначила вона.
Слід зазначити, рух StopOdrex це громадська ініціатива родин померлих пацієнтів лікарні Odrex та осіб, які вважають себе постраждалими від лікування у ній. Головним завданням руху, як стверджують самі активісти, є збір доказів, взаємна підтримка потерпілих та інформування соціуму про розвиток так званої “Справи Odrex”.
Нагадаємо
Імпульсом до активного розголошення “Справи Odrex” стала кончина у приміщенні лікарні бізнесмена Аднана Ківана. Відомо, що у травні-жовтні 2024 року він проходив там лікування. За фактом його смерті двом лікарям було висунуто підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що призвело до смерті пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України).
Згодом виявилось, що мова йде про завідувача хірургічним відділенням Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже одразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, ґрунтуючись на результатах експертизи, вважають, що дії цих двох медиків спровокували смерть пацієнта.
Після того, як українські мас-медіа почали активно висвітлювати гучну смерть підприємця в лікарні Odrex, все більше людей наважилися публічно розповісти про власний досвід терапії у цьому медзакладі та про кримінальні провадження, в яких фігурує лікарня.
Зокрема, стало відомо, що на даний момент відкрито щонайменше 10 кримінальних проваджень, у яких фігурує скандальна Odrex. Вони розслідуються за різними статтями Кримінального кодексу України, зокрема за фактами можливого шахрайства, неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками та зумисного вбивства.
Резонансу навколо розповідей пацієнтів також додав документальний фільм “Осине гніздо”, який став одним із перших значних публічних свідчень про лікування у приватній одеській клініці. У фільмі особи, які вважають себе потерпілими та родичі тих, кого не вдалося врятувати після лікування, вперше відкрито поділилися своїми історіями, сподіваючись домогтися справедливості та уберегти інших від можливих лих.
Однією з героїнь фільму стала Світлана Гук, яка втратила чоловіка після терапії в Odrex. За її словами, чоловік звернувся до лікарні з пухлиною тимуса. Йому пообіцяли “просту операцію”, проте під час лікування було проведено повну торакотомію, після якої виникли серйозні ускладнення. Пацієнта підключили до апарату “штучної нирки”, а щоденні рахунки за перебування в лікарні, як стверджує жінка, досягали 80–90 тисяч гривень.
Найбільш вражаючим моментом, як розповідає вдова, стало те, що коли вона зайшла до палати чоловіка, там було холодно “як у морозильній камері”, а під його ковдрою працював обігрівач. Світлана впевнена, що лікарня продовжувала підтримувати тіло її чоловіка на апаратах вже після констатації смерті, щоб виставити більший рахунок, адже перебування в приватному медзакладі оплачується подобово.
Після кончини чоловіка жінка не змогла сплатити наданий рахунок, після чого, за її словами, лікарня подала на неї до суду та почала тиснути. Вдова стверджує, що психологічний тиск був настільки сильним, що вона навіть думала про суїцид.
Ще одну історію у фільмі розповідає пацієнт Володимир. Він звернувся до лікарні для виконання нескладної планової операції, проте вже наступного дня після оперативного втручання його стан різко погіршився. Згодом з’ясувалося, що легені чоловіка уражені на 85%, хоча причиною звернення до лікарні не були проблеми з дихальною системою.
Родині пацієнта лікарі Odrex пояснили це зараженням бактерією Serratia marcescens, яка може поширюватися через нестерильне обладнання або брудні руки. Стан пацієнта швидко погіршувався, він майже не міг дихати і був введений у медикаментозну кому.
Лікування потребувало значних витрат, і врешті у родини вичерпалися кошти. Тоді, за словами дружини Володимира, Odrex запропонував “вимикати світло” – тобто відключити чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його неможливо врятувати. Незважаючи на це, Володимир вижив, але вийшов з лікарні зі значно погіршеним здоров’ям і відчутною втратою ваги. При цьому у виписці, за словами родини, не було згадки про інфікування.
Ще однією героїнею фільму стала киянка Христина Тоткайло – тепер співзасновниця платформи StopOdrex. У її батька виявили онкологічне захворювання. Консиліум лікарів у лікарні “Феофанія” дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія до проведення операції є небезпечною для пацієнта.
Однак, хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був присутній на консиліумі, запропонував продовжити терапію в одеській лікарні Odrex, де працює його дружина, онколог Марина Бєлоцерковська.
Після приїзду до Одеси батькові Христини призначили п’ятиденний курс інтенсивної хіміотерапії і відразу планували другий. Пацієнтові встановили гастростому, яка вимагала щоденного догляду, проте, за словами доньки, лікарі майже не контролювали її стан. До моменту виписки в місці встановлення гастростоми утворився наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька Христини різко погіршився: відмовили нирки, виникли численні ускладнення. На повідомлення родини про критичний стан помічниця лікарки Бєлоцерковської, як стверджує Христина, відповіла, що родина написала їй у вихідний день і всі питання слід вирішувати в понеділок.
Родина витратила на терапію понад 250 тис. грн, проте врятувати батька не вдалося – він помер. Христина Тоткайло впевнена, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою.
Автори фільму наголошують, що кількість подібних історій свідчить про системний характер проблеми, яку, на їхню думку, мають розслідувати правоохоронні органи та перевірити відповідні державні установи.