Систематичні управлінські огріхи, непрозорі діяння та терпимість до російського впливу поступово трансформували Державіаслужбу з гаранта безпеки на джерело репутаційних і безпекових небезпек. Результати таких діянь минулого керівництва авіарегулятора сьогодні ставлять під сумнів довіру до нього, обороноздатність та майбутнє української авіації.
Державна авіаційна служба України – це не тільки орган виконавчої влади. У військовий період вона є складовою системи національної безпеки: від її вердиктів залежать безпека повітряного простору, міжнародна довіра, стабільність авіаційного ринку та здатність авіабізнесу функціонувати результативно, а також – збереження авіаційного потенціалу України. Власне тому будь-які кадрові та управлінські похибки в цьому органі мають довготривалі наслідки, пише УНН.
Як показує практика, репутацію Державіаслужби роками нищили несумлінні управлінці, яких вочевидь призначали за чиїмось протекцією або квотою. Проте визначальну роль у цьому процесі відіграло попереднє керівництво, передусім ексголова Державіаслужби Олександр Більчук та його заступник Ігор Зелінський, котрі вже в період повномасштабної війни зухвало примушували регулятор співпрацювати з компаніями, асоційованими з оборонно-промисловим комплексом росії.
Системні вердикти, що знівелювали довіру
У час правління Більчука та його “правої руки” Зелінського Державіаслужба остаточно почала сприйматися не як незалежний регулятор, а як закритий адміністративний центр, ухвали якого були неясними, вибірковими, суперечливими та нерідко шкодили нацбезпеці.
Мова йде про те, що ці вердикти обслуговували інтереси держави-агресора або структур, пов’язаних з російським ОПК; заважали використанню критично важливої транспортної авіації в інтересах сил оборони та і в цілому систематично знищували транспортну авіацію в Україні.
Як пояснили УНН представники авіаційного ринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-76 перед дилемою: або взаємодіяти з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Керівництво ж більш ранніх періодів неодноразово фігурувало у скандалах, повʼязаних із корупцією, перевищенням службових обов’язків та розбіжностями інтересів.
В цілому це утворило небезпечний інцидент – регулятор, відповідальний за безпеку авіації, почав втрачати віру як всередині країни, так і з боку міжнародних партнерів.
Підігравання росії: небезпеки, які не слід ігнорувати
Окремої уваги заслуговують вердикти, прийняті керівництвом Державіаслужби вже після 2014 року. У той час, коли Україна офіційно визнала росію державою-агресором, у регуляторній практиці продовжували з’являтися кроки, які де-факто узаконювали застосування російських технічних підходів, сертифікаційних практик або документації. Формально керівництво регулятора намагалося обґрунтувати ці вердикти “відсутністю альтернатив” або “технічною необхідністю”, що не завжди відповідало дійсності. По суті ж вони консервували залежність від російської авіаційної спадщини, ускладнювали інтеграцію України в європейський авіаційний простір, а головне створювали відчуття терпимості до інтересів ворога на рівні державного регулятора.
Так Більчук був звільнений восени 2025 року через рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір припав на офшорну структуру, яка, повʼязана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”.
Варто відзначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, звичайно через звʼязок компанії з російською федерацією.
Крім того, в період роботи управлінців Більчука і Зелінського також були ухвалені регуляторні вердикти, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що вочевидь є підривом обороноздатності держави.
Ще з 1990-х років в Україні можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім вже через пів року, в грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Окрім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їхнє утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Варто зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський та Більчук видали десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином колишнє керівництво Державіаслужби легалізувало використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.
До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Саме ці дії юристи розцінюють як очевидне сприяння ворогові і наголошують на необхідності перевірки з боку правоохоронних органів.
Зловживання службовим становищем та корупція як показник традиції
Як вже зазначалося, руйнування репутації Державіаслужби не почалося з Більчука і Зелінського. Процес стартував задовго до них. Показовими є події 2016 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро завершили досудове розслідування щодо тодішнього голови Державіаслужби Дениса Антонюка.
За даними слідства, Антонюк, зловживаючи службовим становищем, надав незаконні переваги приватній авіакомпанії, заблокувавши польоти державного перевізника. Збитки сягнули понад 750 тисяч гривень, а обвинувальний акт за ч.2 ст. 364 ККУ було скеровано до суду для розгляду по суті.
Цей кейс став одним із перших гучних сигналів, який продемонстрував, що зловживання владою в Державіаслужбі перестало бути винятком і перетворилося на практику.
Крім того, ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну ЗМІ звертали увагу на можливі корупційні ризики у сфері видачі дозволів на польоти. Мова йшла про систематичний заробіток на прискоренні розгляду або блокуванні авіаційних заявок.У центрі уваги тоді опинився перший заступник голови Державіаслужби Сергій Коршук, якого пов’язували з корупцією та конфліктом інтересів. ЗМІ розповідали про бізнес його родини, контракти з державними підприємствами та тісні зв’язки з колишнім керівництвом Украероруху.
Попри суспільний резонанс, система фактично з року в рік відтворювала сама себе: керівників змінювали, але підходи у їхній роботі – ні.
Ефект доміно: що ми маємо сьогодні
В цілому всі ці епізоди сформували досить токсичний спадок для Державіаслужби. Адже її репутація як незалежного регулятора зруйнована, спостерігається дефіцит довіри з боку авіаційного бізнесу та міжнародних партнерів, а підозри в пособництві ворогу під час війни руйнують будь-які надії на роботу із забезпечення обороноздатності та збереження вітчизняної авіації.
Саме тому будь-які спроби “реанімувати” старі кадри у вигляді лобіювання призначення головою Державіаслужби Ігоря Зелінського в ручному режимі сьогодні виглядають не просто помилкою, а прямою загрозою державним інтересам.