Дональд Трамп готує план міжнародної організації “Рада миру”, що буде як альтернатива ООН. Держави, які хочуть отримати постійне членство, повинні сплатити 1 мільярд доларів.
Екс-президент США Дональд Трамп працює над ініціативою нової глобальної організації під назвою “Рада миру”, яка має на меті стати альтернативною платформою до ООН. За інформацією з проєкту статуту, країни, які прагнуть мати постійне місце в Раді без потреби в переобранні кожні три роки, повинні зробити разовий внесок у розмірі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня була однією з центральних тем для міжнародних лідерів у Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було повідомлено декілька місяців тому в контексті мирного плану адміністрації щодо Гази, питання складу та функцій органу ще залишаються невизначеними.
Адміністрація Білого дому представила свіжі відомості про керівництво Ради, а сам президент нещодавно допустив, що її сфера діяльності може поширюватися за межі виключно сектора Гази. Разом з тим, формування Ради миру зустрічає опір з боку союзників США, оскільки держави ще обмірковують – долучатися до ініціативи чи відмовлятися від участі.
Коли і з якою метою була заснована Рада миру?
Про утворення Ради миру вперше було оголошено у вересні як про основний пункт 20-пунктного плану адміністрації Трампа щодо досягнення тривалого миру в Газі та ширшому регіоні Близького Сходу. У плані вона описувалася як новий міжнародний перехідний орган, який має встановлювати правила та керувати фінансуванням реконструкції Гази до того моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно відновити контроль над Газою.
У документі вказувалося, що цей орган базуватиметься на найкращих міжнародних стандартах для створення сучасного та дієвого управління, яке слугуватиме жителям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто стоїть на чолі Ради миру?
Раду миру очолює президент Трамп, який може обіймати цю посаду до того часу, поки сам не відмовиться від неї.
За даними Білого дому, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний представник США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо формується так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти результативному управлінню та наданню послуг найвищого ґатунку для сприяння миру, стабільності та процвітання народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийбізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими консультантами Ради, відповідальними за щоденну операційну роботу, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого було запрошено до Ради миру?
Станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 країн.
Зокрема – росія, незважаючи на її поточну агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рф становить настільки велику загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам потрібно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп стверджував, що надіслав запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка підтримує росію у війні проти України. Її лідер олександр лукашенко прийняв запрошення. Відповідно критерії, за якими Білий дім визначає список запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Очільник кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність виділити 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто долучився до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру погодилися приєднатися до 25 країн, проте публічно про це повідомила лише невелика частина з них.
Я вважаю, що у нас вже більше 20, можливо 25 світових лідерів, які дали згоду
– зауважив Віткофф у Давосі.
Серед держав, які оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші країни ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня, повідомили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за рамки мандату щодо Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, однак президент Володимир Зеленський вважає складним членство в ній разом з росією та білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– сказав Зеленський.
Чи повинна Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Водночас він додав, що ООН треба дозволити продовжувати діяльність, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що має визначати рамки та координувати фінансування реконструкції Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і в чому ризик: Історичні аналогії
Поточні події навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, створена після Першої світової війни у 1920 році для запобігання війнам і забезпечення колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася неспроможною діяти через відсутність єдності великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати свою роль ще до початку Другої світової війни.
Зараз світ знову входить у подібну фазу змін. Міжнародний порядок демонтується не раптово, а через паралельні формати, ситуативні альянси та вибіркове застосування правил. Заснування альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового простору – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок більше не повернеться”, а середні держави змушені діяти разом, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі держави все частіше використовують економічний тиск як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює руйнування системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на ділі лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у протилежному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй показує: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.