Уряд вирішив скасувати акти виконання робіт для оплати послуг у безготівковій формі
Уряд планує скасувати обов'язкове підписання акта виконаних робіт для оплати послуг у безготівковій формі, як підтвердження отримання послуг. Це передбачено проектом закону № 13598 від 04.08.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»». Він встановлює, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт (надання послуг) підтверджується фактом їх оплати. Достатнім буде лише рахунок-фактура або договір, а безготівкова оплата здійснюватиметься без складання та підписання акта виконаних робіт (надання послуг). Про це Інформатору розповів керуючий партнер юридичного об'єднання «Winner Partners», арбітражний керуючий Сергій Литвиненко.
Ці зміни вигідні для бізнесу, оскільки не буде потреби готувати, підписувати та надсилати такі документи контрагенту, що сприятиме співпраці українських підприємців з іноземними партнерами, які зазвичай не використовують їх у своїй діяльності.
Таким чином, проект закону № 13598 від 4 серпня 2025 року є важливим етапом адаптації українського законодавства у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до європейських стандартів.
«Згідно з чинним законодавством, акти надання послуг є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує реальність господарської операції. Сучасні українські податкові органи та суди використовують цей документ для підтвердження факту надання послуг. У європейських країнах такої практики насправді немає, адже надсилання рахунку-фактури та його оплата є достатнім підтвердженням надання послуг та необхідності їх оплати. Дійсно, така зміна значно спростить взаєморозуміння між українськими та європейськими компаніями, але це вимагатиме розуміння з боку контролюючих органів. Крім того, особам, які надають послуги, потрібно буде подумати про фіксацію надання таких послуг та підтвердження її у разі виникнення спору», – каже Ірина Ан, юрист юридичної фірми «Приходько та партнери».
Позиція юриста Ігоря Яська полягає в тому, що будь-яку законодавчу чи регуляторну ініціативу необхідно оцінювати, перш за все, через призму її практичних юридичних наслідків, а не з позиції соціального чи політичного резонансу. Кожен регуляторний документ створює певну систему прав та обов'язків, а отже – механізми захисту та, водночас, потенційні ризики для учасників правовідносин.
«Документ, про який йде мова, незважаючи на дискусії, відіграв важливу роль у регулюванні договірних відносин у сфері виконання робіт або надання послуг. Його положення, по суті, передбачали додаткові правові інструменти захисту виконавців (підрядників, постачальників послуг) у випадках недобросовісної поведінки контрагентів. Це стосується, зокрема, можливості фіксації факту виконання робіт, обґрунтованості вимог щодо своєчасної оплати, а також гарантій того, що виконавець не залишиться без правового механізму реалізації свого права на винагороду. Водночас сам механізм створював підстави для зловживань. Замовники (отримувачі робіт/послуг) у низці випадків опинилися у більш вразливому становищі, оскільки формальні підстави для пред'явлення претензій та стягнення могли бути використані навіть за відсутності добросовісного виконання виконавцями. Таким чином, документ фактично побудував асиметрію між сторонами договірних відносин: забезпечуючи захист одних, він одночасно обмежував правові інструменти інших», – каже Ясько.
Також необхідно враховувати специфіку української правоохоронної практики. Будь-яке нормативне положення, яке має потенціал впливати на динаміку фінансово-економічних зобов'язань, стає інструментом в руках регуляторних та правоохоронних органів.
«На жаль, фактична реалізація положень цього документа часто супроводжувалася відкриттям кримінальних проваджень, позаплановими перевірками та створювала простір для використання «силових ресурсів» у відносинах з бізнесом. Це свідчить про перетворення правового інструменту, який мав регулювати баланс інтересів, на додатковий механізм тиску в економічному середовищі. З огляду на вищезазначене, оптимальним підходом є не повне скасування такого механізму або залишення його в первісному вигляді, а радше системний нормативний перегляд. Регулятор повинен чітко збалансувати права та обов’язки сторін договору, мінімізувати можливості для зловживань як з боку виконавців, так і з боку замовників, а також передбачити процесуальні гарантії від незаконного втручання правоохоронних органів у цивільні правовідносини. Тільки за таких умов документ зможе виконувати свою функцію як інструмент правового регулювання, а не як засіб створення додаткових ризиків у господарській діяльності», – пояснила Ясько.
Уряд пропонує запровадити обов'язкову звітність про сталий розвиток для підприємств
Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді України проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо запровадження звітності про сталий розвиток» (реєстраційний номер 13598). Проект Закону спрямований на гармонізацію національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності з вимогами європейського законодавства. Проектом Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які передбачають:
- запровадити підготовку, подання та публікацію звітності про сталий розвиток в Україні;
- оновити критерії визначення категорії підприємств та груп;
- врегулювати питання ведення бухгалтерського обліку державними унітарними підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких понад 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за міжнародними стандартами фінансової звітності, а також складання та подання ними управлінського звіту.