На початку травня цього року отець Юстин Бойко зареєстрував електронну петицію «Про перенесення закладів сексіндустрії поза межі центральної частини міста Львова» на порталі Львівської міськради. Під визначення «закладів інтимного та відверто аморального характеру» (дослівно з тексту документа) потрапили не тільки стрипклуби та шоубари, а й крамниці з інтимними товарами – сексшопи.
Та чи має громада право виселяти законний бізнес і територіально обмежувати його з огляду на вид послуг? У цьому матеріалі «Львівська Пошта» пропонує юридичний погляд на цю проблему. Адже мораль – річ суб’єктивна, а закон має працювати для всіх однаково.
Основним аргументом отця Юстина за перенесення такого бізнесу стали похоронні процесії українських захисників і захисниць біля міської ратуші. З його слів, «поєднання жалобних церемоній із присутністю подібних закладів є неприйнятним з моральної, етичної та суспільної точок зору і принижує гідність як загиблих, так і живих».
Протягом двох днів з моменту публікації петиція зібрала 545 підписів із 500 необхідних для розгляду. Проте в сесійній залі законопроєкт не підтримали – за ініціативу проголосувало лише 23 депутати з 33 необхідних. Натомість наприкінці серпня в мерії створили робочу групу. Вона має провести ревізію відповідних закладів і надати юридично обґрунтовані пропозиції щодо їх функціонування. До неї ввійшли Петро Адамик («Європейська солідарність»), який очолив групу, Орест Печенко («Варта»), Вікторія Довжик (Об’єднання «Самопоміч»), Любомир Мельничук (ВО «Свобода») та Віталій Троць («Голос»).
Робоча група вивчає роботу закладів для дорослих
Як каже Петро Адамик, робоча група має не працювати над забороною закладів, а перевіряти, чи є порушення законодавства та реальні скарги мешканців.
«Ми називаємо це місією з вивчення роботи закладів для дорослих та можливості їх функціонування в центрі міста. Петиція була, але я за неї не голосував. Проте ситуація набула великого розголосу, і багато містян акцентували на тому, що в нас виникла проблема із закладами такого типу. Є також неформальні звернення, які ми перевіряємо», – пояснив очільник групи в коментарі «Львівській Пошті».
На першому засіданні робоча група визначила перелік документів, які варто отримати від міських служб і правоохоронців. Зокрема, мовиться про перелік закладів для дорослих у межах території, пов’язаної із зоною ЮНЕСКО, а також інформацію про скарги мешканців.
«Петиція сама собою не підтверджує наявність скарг, тому ми перевіряємо, чи хтось звертався на гарячу лінію, питаємо в поліції, чи були заяви або звернення громадян», – пояснює співрозмовник.
«Маємо діяти в межах своїх повноважень»
Окремо робоча група планує перевірити законність роботи цих закладів, оформлення їхніх вивісок, перепланування приміщень та наявність необхідних погоджень.
«Вважаю, що ми маємо діяти в межах своїх повноважень, а не в рамках морального контролю. Місто може виходити тільки з того, чи є порушення законодавства України», – додає Петро Адамик.
На думку депутата, відповідні доручення вже дали міським службам. Зокрема, група хоче отримати інформацію про те, які заклади працюють, хто їх обслуговує, які податки вони сплачують, а також перевірити законність набуття права власності на приміщення.
Також планують перевірити розміщені вивіски і законність проведення перепланувань, якщо такі були. Окремо мовиться про наявність погоджень Міністерства культури України, якщо приміщення розташовані в історичній частині міста.
«Отримаємо цю інформацію, аж тоді розумітимемо, наскільки ця проблема насправді є проблемою. Бо одна річ підписати петицію, а друга піти на гарячу лінію, звернутися в поліцію і написати заяву. Ми перевіримо, наскільки ця проблема має місце, а не виходитимемо лише із суб’єктивних оцінок», – каже він.
Водночас співрозмовник наголошує, що не вважає міську раду органом, який має визначати моральні норми для мешканців.
Зі слів депутата, до роботи групи долучилися представники депутатського корпусу, зокрема представник групи «За родинні цінності». Крім того, він запросив на наступне засідання автора петиції.
Петро Адамик зазначив, що вважає недоречним автоматично розглядати сексшопи і стрипклуби як один тип закладів.
Після отримання відповідей від міських служб і правоохоронців група має визначити подальші кроки. Водночас очільник не сподівається від неї гучного рішення або цілковитої заборони.
Міськрада не може вирішувати, де працюватиме законний бізнес
Зі слів юристки Центру правової допомоги Катерини Костенко, громада не має повноважень вирішувати, де саме може працювати законний бізнес, лише з огляду на моральні міркування. Якщо власник приміщення дотримується всіх законодавчих вимог, міська рада не може втручатися в його господарську діяльність тільки тому, що комусь не подобається формат закладу.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Компетенцію міськради визначає стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: ухвалення рішень щодо комунального майна, місцевих програм, бюджету, місцевих податків та інших питань, прямо передбачених законом.
Тобто сама наявність у ради статусу органу місцевого самоврядування не дає їй загального права встановлювати заборони для приватного бізнесу на власний розсуд.
Інша ситуація виникає, якщо бізнес працює в приміщенні комунальної власності. В такому випадку міська рада як власник може впливати на умови оренди – передбачити певні обмеження в договорі або ж розірвати його відповідно до законодавства. Тоді орендар буде змушений шукати інше приміщення.
Водночас бізнес має дотримуватися всіх вимог, передбачених законодавством, у своїй діяльності. Мовиться про пожежну безпеку, дозвільні документи і правила розміщення вивісок. Для закладів, діяльність яких може передбачати демонстрацію товарів сексуального характеру, діють окремі обмеження, наприклад, щоб їх не могли бачити діти.
«Якщо бізнес дотримується усіх правил, то впливати на нього лише тому, що комусь щось не подобається, не можна. Міська рада може звертатися до органів контролю або ініціювати перевірки, якщо, наприклад, є порушення, які стосуються вивіски, входу чи інших вимог. Та загалом повноважень просто закрити такий бізнес через те, що комусь не подобається його діяльність, немає», – пояснила співрозмовниця.
Юристка також зазначила, що законодавство, яке раніше регулювало питання суспільної моралі, скасували 31 березня 2023 року. Після втрати чинності Законом України «Про захист суспільної моралі» правове регулювання відповідних питань відбувається через низку спеціальних законів (про медіа, рекламу, захист дітей), кримінальне та адміністративне законодавство.
У випадку тиску або претензій з боку органів контролю вона радить підприємцям звертатися до юристів і адвокатів, які можуть допомогти підготувати заперечення, оскаржити приписи і за потреби представляти інтереси бізнесу в суді.
Водночас підприємцям важливо самим стежити за дотриманням законодавства (мати необхідні ліцензії та дозвільні документи, виконувати вимоги пожежної безпеки та інші правила, що стосуються конкретного виду діяльності).
Підставою для припинення чи обмеження діяльності можуть стати:
- незаконне використання приміщення;
- самовільна реконструкція або перепланування;
- порушення вимог пожежної безпеки;
- незаконне встановлення фасадних конструкцій;
- порушення законодавства про рекламу;
- продаж алкоголю без необхідної ліцензії;
- порушення правил торгівлі;
- порушення трудового законодавства;
- незаконний доступ неповнолітніх;
- здійснення фактично іншої, незаконної, діяльності під виглядом роботи клубу;
- проституція або організація її надання;
- сексуальна експлуатація, примушування або інші кримінально карані діяння.
Притім кожне із них має свій порядок встановлення та механізм реагування.
«Коли все відповідатиме вимогам, бізнесу насправді хвилюватися нічого. Було б добре, якби кожен бізнес мав юриста або адвоката, який допомагав би роз’яснювати, що можна, а що не можна», – підсумувала юристка.
За матеріалами: www.lvivpost.net