Верховний Суд обмежив повноваження банків у справах фінансового моніторингу. У рішенні у справі № 757/5609/24 встановлено, що банки не можуть блокувати рахунки клієнтів, посилаючись виключно на власне рішення про “неприйнятно високий ризик”. Ця постанова посилює позицію клієнтів у спорах із фінансовими установами.
Юрист Михайло Ортинський зазначає, що ключовим моментом рішення є обов’язок банку документально обґрунтовувати законність блокування, а не просто посилатися на внутрішні процедури.
Раніше банки часто наполягали на своєму праві як суб’єкта первинного фінансового моніторингу самостійно визначати “неприйнятно високий ризик” клієнта. Суд першої інстанції іноді погоджувався з цим, покладаючи на позивача обов’язок доводити свою “неризиковість”. Однак апеляційний та Верховний Суди рішуче відкинули такий підхід.
“Клієнт не зобов’язаний доводити відсутність порушень зі свого боку. Згідно з принципом змагальності, саме банк повинен обґрунтувати свої підозри та документально довести законність блокування рахунку”, – пояснив юрист Михайло Ортинський.
Верховний Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, наголосивши, що у цивільних справах докази мають створювати висновок, який є більш вірогідним за протилежний. За такого стандарту заяви банку без документального підтвердження визнаються недостатніми. Суд оцінює докази банку на загальних підставах, і відмова надати внутрішні документи, методологію оцінки ризиків та аналіз конкретних операцій клієнта автоматично призводить до програшу банку.
Юрист виділив кілька ключових аспектів рішення:
- Клієнт не мусить доводити відсутність порушень – тягар доказування лежить на банку.
- Заяви банку без документального підтвердження не відповідають стандарту доведення у цивільних справах.
- Відмова надати суду внутрішні документи та методологію оцінки ризиків веде до програшу банку.
- Право банку відмовитися від договору, закріплене статтею 1075 Цивільного кодексу України, підлягає суворому судовому контролю.
“Банк не може обмежитися лише посиланням на власне рішення про високий рівень ризику. Він має довести законність такого рішення та підтвердити його конкретними доказами”, – наголосив юрист Михайло Ортинський.
Водночас Верховний Суд не скасував право банків самостійно оцінювати ризики. Однак таке рішення має бути обґрунтованим, підтвердженим доказами, а не ґрунтуватися лише на формальних висновках фінансової установи.
Як банки визначають ризикових клієнтів
Процедура фінансового моніторингу в українських банках включає автоматизований аналіз транзакцій та подальшу ручну перевірку фахівцями комплаєнсу. Система відстежує сотні ризик-індикаторів – від статусу публічного діяча до зв’язків з офшорними юрисдикціями. Якщо виявляються відхилення, операція призупиняється для детальнішого вивчення.
Саме на цьому етапі клієнти найчастіше стикаються з блокуванням карток без чіткого пояснення причин. Постанова Верховного Суду надає таким клієнтам додатковий аргумент у судовому спорі: банк більше не може обмежуватися формальним посиланням на внутрішнє рішення про високий ризик, а мусить підтвердити його документально.
Раніше видання повідомляло, що юристка пояснювала принципи роботи фінмоніторингу в Україні та критерії, за якими банки блокують картки. Серед типових причин: невідповідність доходів і витрат, підозра в нелегальній діяльності, відмова надати документи чи спроби дробити платежі для уникнення контролю. Також відзначалися суттєві відмінності між фінмоніторингом у банках ЄС та України: якщо в Європі перевірки часто відбуваються ще на етапі відкриття рахунку, то в Україні контроль зазвичай настає вже після проведення операції, супроводжуючись запитами документів та тривалим діалогом із клієнтом.