З початком повномасштабної війни, корпорація МХП продовжує реалізовувати різноманітні культурні проєкти, охоплюючи сфери музеїв, книговидання, театру, музики, кіно та культурної дипломатії. Серед найновіших ініціатив – 15-томне «Повне зібрання творів Василя Стуса», мюзикл МУР «Грай, [Марку]» про Євгена Чикаленка, а також мультимедійна платформа «Україна. Світ Трипілля». У цьому матеріалі досліджується мотивація бізнесу інвестувати в культуру в умовах війни, критерії оцінки ефективності таких інвестицій, а також визначається відповідальність за розвиток культурної сфери.
Навіщо бізнесу інвестувати в культуру
Навіщо бізнесу інвестувати в культуру, особливо в умовах війни? Відповідь на це питання полягає в конкретних діях та їхньому далекосяжному значенні.
Видання «Повного зібрання творів Василя Стуса»
Протягом 35 років незалежності України так і не було створено повноцінного, науково коментованого зібрання творів Василя Стуса. Це потребує значних часових та фінансових ресурсів для роботи дослідників, архівістів, редакторів та видавців.
МХП вже кілька років послідовно підтримує цю тему. У 2023 році була надана допомога Музею Василя Стуса у Вінницькій області. У 2024 році, спільно з проєктом «Локальна історія», вийшов спеціальний випуск журналу, присвячений життю та творчості поета. Наступним етапом стало партнерство з видавництвом «Смолоскип» та СтусЦентром для підготовки 15-томного «Повного зібрання творів Василя Стуса».
Перший том вже демонструє масштабність проєкту, включаючи тексти раннього періоду, розширені коментарі, раніше неопубліковані есеї та листи. Наступні томи міститимуть матеріали з архівів КДБ, свідчення самого Стуса, його робочі конспекти та роздуми про літературу. Фінансова підтримка дозволяє зберегти цю спадщину та зробити її доступною для широкої аудиторії, що є особливо актуальним у контексті зміцнення української ідентичності.
Спадщина Василя Стуса – це насамперед історія про внутрішню свободу та шлях людини, яка щодня обирала бути собою. Це зібрання дає змогу побачити цілісну траєкторію його життя: від перших ліричних спроб до зрілої, безкомпромісної поезії. Ми хочемо, щоб читач відчув живу особистість в усьому його драматизмі та складності.
Дмитро Стус, президент СтусЦентру та син поета
Платформа «Україна. Світ Трипілля»
Проєкт «Україна. Світ Трипілля» спрямований на популяризацію знань про трипільську цивілізацію, яка існувала понад сім тисяч років тому. Ініціатива розвивається за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» у співпраці з ГО «Наша Основа».
Мета проєкту – представити історію Трипілля сучасною мовою для різних аудиторій. Вже вийшов історико-пригодницький роман Олександра Зінченка «Два мільйони світанків. Трипільська таємниця» у партнерстві з видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», а також спеціальний випуск журналу «Антиквар» українською та англійською мовами. Плануються проєкти у співпраці з Українським культурним фондом, зокрема театральна вистава «Не розходьтесь. Трипілля» та VR-виставка з відцифрованими артефактами.
Культурно-просвітницька платформа «Україна. Світ Трипілля» – це розмова про наше місце у великій європейській історії, про тяглість українського культурного простору і про право українців знати, осмислювати й представляти світові власну історію. Сьогодні, коли Україна веде війну за своє існування, ми особливо гостро повинні розуміти, що культура, історія, археологія, наука, освіта – не периферія державної політики, а складові національної безпеки. Нація, яка знає своє коріння, розуміє свою самість і усвідомлює цінність власної культурної спадщини, значно сильніша перед будь-якими спробами позбавити її ідентичності.
Віктор Ющенко, третій Президент України
Мюзикл МУР «Грай, [Марку]» про Євгена Чикаленка
Євген Чикаленко, один з найуспішніших українських підприємців початку ХХ століття, активно інвестував у українську пресу, освіту та культуру. Він розумів, що для розвитку української мови, культури та освіти необхідні не лише розмови, але й реальні ресурси.
МХП підтримала створення сучасного мюзиклу МУР «Грай, [Марку]», який покликаний познайомити широку аудиторію з постаттю Чикаленка.
«Чи не було все це дарма?» – ключове питання вистави «Грай, [Марку]». Це історія про людину, яка робила все заради того, щоб Україна була, – у часи, коли про неї страшно було навіть мріяти. Та її головні антагоністи – насправді такі самі протагоністи: хороші люди, кожен із яких по-своєму бачить Україну прекрасною, але не здатен домовитися з іншими. Чи вдалося герою здійснити задумане – вирішуватиме глядач.
Олександр Хоменко, засновник творчого об’єднання МУР
У рамках цього проєкту також було створено освітнє відео про Вікентія Хвойку, археолога, який відкрив Трипільську культуру, що відповідає принципу представлення важливої української історії у сучасній формі для нової аудиторії.
Які культурні проєкти підтримувати
Вибір проєктів для підтримки не має бути обмежений одним форматом чи жанром. Українська культура різноманітна, і це її сила. Підтримка може стосуватися музеїв, архівів, досліджень, книговидання, театру, кіно, музики, сучасного мистецтва та освітніх ініціатив.
Ключовим є погляд у майбутнє: важливо зберегти або відновити те, що може зникнути, досліджувати теми, які потребують нового осмислення, та підтримувати нові культурні явища, що з часом стануть частиною спадщини. Проєкт «Трипілля» є прикладом такого підходу, коли академічні дослідження доповнюються сучасними форматами, що приваблюють ширшу аудиторію.
Важливо, щоб бізнес виступав у ролі партнера, а не того, хто визначає культурну політику. Модель партнерства передбачає надання ресурсів та допомогу реалізації сильних ідей, а не нав’язування власного бачення.
Цінність інвестицій у культуру полягає не лише у збереженні спадщини, але й у створенні чогось нового, що доповнить культурний ландшафт.
Як виміряти результат інвестицій у культуру
Оцінка результатів інвестицій у культуру може бути різноманітною. Частина показників є кількісною:
- Кількість глядачів і читачів.
- Відвідуваність музеїв та виставок.
- Наклад книжок.
- Кількість учасників освітніх програм.
- Географія аудиторії та міжнародне охоплення.
Однак, результати багатьох культурних проєктів проявляються з часом і важко піддаються миттєвій оцінці, на відміну від бізнес-показників. Це може бути зростання інтересу до певної теми, поява нових досліджень, або зміна сприйняття культурної спадщини.
Прикладом довгострокової інвестиції є монографія «Вічно сучасний» про Григорія Сковороду, що стала масштабним науковим дослідженням, об’єднавши 52 авторів. Така праця доступно представляє глибокі знання широкому колу читачів.
Оцінка ефективності культурних проєктів має враховувати як безпосередні показники (охоплення, продажі, відвідуваність), так і довгостроковий вплив (зростання уваги до теми, поява нових досліджень, вплив на освітній процес). Важливо не обмежуватися коротким горизонтом планування та не використовувати суто бізнесові KPI.
Як зробити українське першим вибором
Щоб український культурний продукт став першим вибором для аудиторії, він має бути цікавим. В умовах насиченого світового ринку контенту, самого лише факту українського походження недостатньо. Продукт має приваблювати якістю, оригінальністю та актуальністю.
Важливу роль відіграє спосіб подачі інформації. Наприклад, сучасне прочитання класики, як-от «Енеїда» Театру Ветеранів, або представлення української академічної музики у новому форматі, як платівка «Спроможні», що вже звучить на світових сценах, допомагають залучити нову аудиторію.
Освітні ініціативи, такі як «Школа національної ідентичності», спрямовані на надання практичних інструментів для роботи з ідентичністю дітей і молоді. Мета – інтегрувати українську культуру в повсякденне життя, щоб вона стала природною частиною вибору, а не лише питанням патріотичного обов’язку.
Легкість доступу до культурного продукту – купівлі, перегляду, прослуховування – також є ключовою для його інтеграції в життя суспільства.
Що це дає бізнесу
Інвестиції в культуру позитивно впливають на репутацію компанії, підвищують довіру до неї та формують образ соціально відповідального гравця. Однак, мотивація бізнесу має виходити з глибшого розуміння цінності проєкту, а не лише з очікування комерційної вигоди чи медійної уваги.
Якщо компанія підтримує проєкт, який мав би зникнути без її втручання, і цей проєкт знаходить свою аудиторію, це вже є значним досягненням. Цінність для бізнесу полягає у внеску у розвиток суспільства та збереження культурної спадщини.
Хто має інвестувати в культуру
Розвиток культури – це спільна відповідальність. У ньому беруть участь:
- Митці, автори, дослідники та культурні інституції: створюють культурний продукт та працюють над його розвитком.
- Громади: зберігають локальну культурну спадщину.
- Держава: забезпечує системну підтримку, фінансує музеї, архіви та програми збереження культурної спадщини.
- Бізнес: надає додатковий ресурс, партнерство та управлінську експертизу, допомагаючи сильним проєктам охопити ширшу аудиторію.
Важливо, щоб бізнес не перебирав на себе функції держави, а також не нав’язував митцям свої бачення. Ефективна модель передбачає, що кожен учасник реалізує свої сильні сторони: держава створює умови, культурне середовище – зміст, а бізнес – допомагає ресурсом та можливостями.
Довгостроковий результат інвестицій у культуру полягає в тому, що проєкти, які сьогодні потребують підтримки, з часом стануть невід’ємною частиною української культури, не вимагаючи окремих пояснень своєї важливості.