Економіст Богдан Долінце зауважив, що Defence City має значні переваги, проте не є всеосяжним рішенням для кожного учасника ринку. Він акцентував на нестачі заохочень для розгортання виробництва в Україні та формальних перешкодах для потенційних учасників.
Особливий правовий режим Defence City надає компаніям оборонної індустрії чимало важливих переваг, однак у поточному вигляді не є загальним виходом із ситуації для всіх суб’єктів ринку. Про це в коментарі УНН розповів економіст, фахівець з авіації, керівник авіаційного напряму Богдан Долінце.
Defence City чи Дія.City
За словами експерта, однією з головних особливостей є те, що підприємство ОПК фактично не може одночасно використовувати обидва спеціальні режими. Мається на увазі Дія.City та Defence City.
“Цей спеціальний режим – Defence City, він, в основному, надає багато значних переваг для підприємств оборонно-промислового комплексу. Але частина компаній все ж таки не планує його для переходу через те, що він не дає можливості фактично бути компанії в обох режимах, тобто в режимі Дія.City і Defense City. Тому кожна компанія виходить зі своїх пріоритетів і приймає рішення щодо того чи іншого режиму”, – пояснив Долінце.
Окрім податкових і митних заохочень, Defence City передбачає можливість обмеження доступу до відомостей про підприємство у відкритих реєстрах. Це, на думку Долінце, з одного боку, збільшує безпеку виробників в умовах війни, роблячи їх менш помітними для супротивника. Але з іншого боку, це створює небезпеку можливого використання спецрежиму фірмами, які не мають прямого відношення до сфери безпеки та оборони.
За словами експерта, вже є компанії, які оцінили Defence City та вирішили залишатися в інших системах оподаткування. “Тому сказати, що режим Defense City безпосередньо впливає на здатність компанії виготовляти або розробляти ті чи інші продукти, мабуть, не можна. Тобто компанії в різних режимах можуть здійснювати цю діяльність, по-перше. По-друге, це впливатиме тільки на стимули, і в деяких випадках є ймовірність, що той же режим Defense City може бути навіть менш вигідним для розвитку компанії, ніж інші режими”, – пояснив він.
Відсутність заохочень для локалізації виробництва
Долінце додав, що на даний момент у Defence City бракує частини інструментів, які могли б зробити його по-справжньому привабливим для розширення виробництва.
“Коли ми говоримо про режим Defense City, слід усвідомлювати, що, на жаль, багато стимулюючих засобів, які могли б зробити цей режим дійсно дуже привабливим для оборонних підприємств, у ньому ще не передбачені. Можливо, вони з’являться в майбутньому. Це, в першу чергу, пов’язано, наприклад, з певними механізмами стимулювання оборонних підприємств”, – зазначив експерт.
Зокрема, мова йде про податкові пільги для імпорту деталей та устаткування для озброєння та техніки, яку використовують Збройні сили України. Наразі, за словами Долінце, на імпортні комплектуючі для оборонної техніки не поширюється ПДВ, тоді як український виробник, який виробляє аналогічні деталі всередині країни, змушений враховувати у вартості продукції цей податок.
“Це, по суті, робить умови для українських виробників менш привабливими, ніж, наприклад, коли вони ці деталі купують за межами України. Це не стимулює розвиток або локалізацію тих чи інших технологій і компонентів”, – вважає Долінце.
Формальні перешкоди для потенційних резидентів
Експерт з авіації зазначає, що Defence City є новою ініціативою, яка поки не зовсім ідеально налагоджена. На його думку, законодавець повинен враховувати реалії українського ринку та пристосовувати критерії доступу підприємств до цього спецрежиму.
Наприклад, зміни потрібні в частині норми про відсутність кримінальних проваджень, у яких фігурує потенційний резидент.
“Якщо говорити про прозорість доступу, то слід розуміти, що незважаючи на ті додаткові засоби або режими і стимули, які пропонує Defence City, вони повинні враховувати і відповідні реалії, в тому числі самих виробників. Наприклад, якщо компанія не має підтверджених порушень саме судом, то логічно було б будь-які підозри або навіть провадження, але які не доведені чи не закриті, напевне, був би сенс їх не враховувати під час ухвалення рішень чи розгляду документів. Але тут більше питання до законодавця, яким чином було саме визначено умови режиму, і, можливо, варто було б їх переглянути”, – зазначив Долінце.
Що потрібно змінити
На думку Богдана Долінце, щоб Defence City став справжнім стимулом розвитку оборонних та авіаційних технологій, необхідно зокрема розширити податкові пільги для розгортання виробництва.
Крім того, мають бути зменшені фіскальні обмеження для закупівель виробничого та дослідницького обладнання. “Можливо, або взагалі скасувати ПДВ на таке обладнання і мита, або значно відтермінувати термін, коли вони повинні фактично за них сплачувати. Ось це б дозволило вивільнені кошти інвестувати в розвиток нових продуктів, в першу чергу, а не в оплату тих чи інших мит”, – вважає експерт.
Також необхідно переглянути критерії допуску потенційних резидентів, зокрема щодо автоматичного врахування відкритих кримінальних проваджень, у яких фігурує підприємство.
На думку експерта, також варто забезпечити баланс між безпекою та прозорістю режиму.
“Коли ми говоримо про режим Defence City, маємо розуміти, що йдеться, насамперед, саме про стимулювання компаній оборонно-промислового сектору розвивати свої продукти, по-перше, а по-друге, це фактично посилювати Сили безпеки і оборони країни. Це означає, що варто було б все ж таки передбачити або розширити у відповідному режимі саме ті компоненти, які призводять до такого стимулювання”, – зазначив Долінце.
Таким чином, Defence City залишається багатообіцяючим, але ще не повністю доопрацьованим інструментом. Подальша адаптація його умов до реалій ринку може визначити, чи дійсно стане спецрежим системним механізмом масштабування українського оборонно-промислового комплексу в умовах війни.
Нагадаємо
В Україні розпочав роботу спецрежим Defence City. Це складова системної державної політики у сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим має створити сприятливі умови для розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Резиденти Defence City отримують комплекс економічних і операційних стимулів, які мають зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва. Мова йде зокрема про звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для резидентів діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Підприємство може отримати статус резидента Defence City за умови, що юридична особа відповідає вимогам щодо частки кваліфікованого доходу (дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва або виконання робіт та/або надання послуг щодо оборонних товарів) за попередній календарний рік, а також стосовно такої особи відсутні обставини для дискваліфікації.
Частка кваліфікованого доходу має становити не менше ніж 75% загального доходу юридичної особи (з урахуванням винятків) і не менше ніж 50% загального доходу для суб’єктів літакобудування.
Резидентом не може бути компанія, яка зареєстрована згідно із законодавством іноземної держави або яка порушила вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності чи кінцевих бенефіціарів.
Не може бути включене до реєстру також підприємство, серед акціонерів/учасників якого є особи, пов’язані з державою-агресором, або стосовно якого застосовано санкції, або яке є пов’язаним з особою, стосовно якої застосовано санкції.
До Defence City не можуть увійти юридичні особи, стосовно яких протягом останніх 12 місяців було встановлено факт порушення обов’язків за державним контрактом з оборонних закупівель; які не є платником податку на прибуток або внесені до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Підприємство не може стати резидентом, якщо воно має податковий борг більше ніж 10 мінімальних заробітних плат; якщо воно знаходиться і працює на тимчасово окупованій території України, а також є фігурантом кримінальних проваджень.
Міноборони повідомило про те, що перша компанія отримала статус резидента.