Міждисциплінарна група дослідників з університетів Чикаго і Вейцманівська зробила масштабну спробу зазирнути в незбагненно далеке майбутнє нашої планети.
Їх цікавила не нагальна кліматична динаміка, а поступове збільшення світності Сонця протягом мільйонів і мільярдів років, – повідомляє кореспондент мережевого видання «Бєлновини».
Вчені поставили собі завдання змоделювати, як цей фундаментальний астрофізичний чинник впливатиме клімат, атмосферу і, що найголовніше, стан земної біосфери, чиє існування нерозривно пов'язані з тонким балансом температур і газового складу повітря.
Результати аналізу, як пишуть ЗМІ, змальовують картину повільного, але неухильного перетворення планети.
У міру того як Сонце ставатиме яскравішим, середня температура Землі підвищуватиметься. Це, у свою чергу, запустить ланцюжок складних геохімічних та біологічних зворотних зв'язків.
Ключовим наслідком потепління стане зниження концентрації вуглекислого газу в атмосфері – основної сировини для фотосинтезу.
Здавалося б, цей процес неминуче веде до занепаду і еventual зникнення рослинного життя. Однак дослідники роблять важливе застереження: земна біосфера — система не пасивна, а має значний адаптивний потенціал.
Одним із найбільш значних висновків роботи стало відкриття здатності природних систем до саморегуляції у глобальному масштабі.
Вчені встановили, що тісна взаємодія між кліматом, продуктивністю рослин та геохімічними циклами, такими як вивітрювання гірських порід, здатна діяти як природне гальмо. Цей взаємозв'язок уповільнює швидкість падіння рівня CO₂, створюючи своєрідний буфер.
Таким чином, критичний дефіцит вуглекислого газу, який унеможливить фотосинтез для більшості сучасних рослин, може настати значно пізніше, ніж передбачалося в більш простих моделях. Це віддаляє перспективу біосферної катастрофи.
Моделювання, що враховує весь комплекс чинників, призвело до формування двох важливих сценаріїв віддаленого майбутнього.
Менш оптимістичний прогноз вказує на те, що брак CO₂ стане фатальним для наземної рослинності приблизно через 1,3 мільярда років. Проте є й сприятливіша траєкторія розвитку подій.
Якщо зважати на здатність рослин до еволюційної адаптації — наприклад, до більш ефективного захоплення вуглекислого газу або роботи при його гранично низьких концентраціях — термін існування складної флори може бути продовжений до 1,8 мільярда років.
Примітно, що навіть деякі сучасні сільськогосподарські культури, що відрізняються особливою ефективністю, такі як кукурудза, цукрова тростина та сорго, в рамках моделі демонструють завидну стійкість. Відповідно до розрахунків, вони теоретично можуть зберігатися за умов майбутніх змін понад 1,2 мільярда років.
Читайте також
- Це – все? Ядро Землі сповільнилося, може зупинитися зовсім
- У США звинуватили Instagram* та YouTube у заподіянні шкоди дитячій психіці. Розпочався суд